Спадкоємець Шторму: таємниці Ростару

Підготовка до бурі

Пересуваючись швидким кроком коридорами стадіону, Нік все ж продовжував обдумувати знання, що отримав від Рози. Завдяки тому що вона розповіла, за минулу ніч йому вдалося покращити кілька Форм, але все це вимагало випробувань. Хлопець ледь помітив, як вийшов на поле, де всі присутні одразу звернули на нього увагу.
 - Що сталося? Чого всі такі пригнічені? - спокійним тоном поцікавився Нік, намагаючись не видавати своє хвилювання. Адже навіть він почав нервувати.
 - Нічого неочікуваного, нас всіх звинуватили у найгірших злочинах та об'явили у розшук. А всіх, хто не матиме посвідчення, будуть одразу причисляти до наших прибічників. Вирок заочний і лише один - страта. - відповідь Карен була насичена інтонаціями, що явно видавали її відношення до всього цього. - Тепер нічого не купити чи продати через цю політику…
 Подібні новини стали неприємною несподіванкою для Ніка. Це значно ускладнювало задачу, але разом з тим, це могло дати стимул людям для приєднання до їхньої невеликої організації...
 - Ви все купили що я просив? - хлопець починав нервувати. Якщо йому вдасться завершити те, що він задумав, то залишиться лише питання їжі та інших потреб першої необхідності. Але де це все дістати все ж питання вкрай термінове. 
 - Так, все що просили. Витратили майже всі ємності з ТК.  Оскільки дізнавшись новини, ми закупили одяг та провізію на всіх. Цих пакунків нам вистачить на місяць... а можливо й менше. Особливо якщо нас стане більше. - відповідь Гварди стала ще однією неприємною новиною.
 Все це буквально заганяло їх у кут. Що спонукало Ніка зірватись на руйнування мерії. Зупиняло лише розуміння того, що це лише погіршить ситуацію. Адже хаосом, що виникне у підсумку - скористаються «бліді».
 - Добре. Де пакунок з матеріалами? - Нік одразу схопив  вказаний Гвінтою пакунок, що був більше схожий на двометрову вузьку шафу. - Доречі, як «бліді» себе називають? Треба ж знати з ким маємо справу. - питання хлопця явно заступорило всіх Змінених. Втім відповідь все ж незабарилася.
- Ветали, - мілорд! Саме так вони себе називають. -відповідь Треція нарешті давала визначення їхньому противнику, що трохи покращило настрій хлопця.
 - Отже ветали... щось знайоме. - Нік намагався згадати де він вже це чув, але пам’ять останнім часом підводила його, підкидаючи спогади з замку.
 - Так, з назвою тих покидьків ми розібрались. Це дуже добре! Але якщо дозволите, то в нас є більші проблеми, котрі вимагають рішення! - Карен явно почала нервувати, адже підняла голос на всіх присутніх, через що Трецій ледь не загарчав. - Нам потрібні ресурси! Їжа та ліки! Одяг та інші щоденні речі першої необхідності!
 - Я це знаю Карен! Але у нинішній ситуації нам залишається лише пограбунок! А таким чином ми лише переконаємо людей у правоті мера! - відповідь Ніка охолодила Карен, котра вже готова була піти у наступ, але це не стало кінцем суперечки.
 - І що? Ти пропонуєш нам сидіти тут в осаді та нічого не робити, поки ресурси не закінчаться?! - вона відповіла вже спокійніше, але так само як і Нік, розуміла, що ресуси - то можливості, а таких в них майже не було.
 - Звісно сидіти! Може рак на горі свисне і виявиться що ми помилялись! - хлопець починав дратуватись, адже Карен немов вимагала рішення всіх питань і одразу. - Подумаємо над тим, коли опинимось у безпеці…
 Втім вирішення питання запропонували звідки неочікували... Зегунд, у своїй простоті виявився досить прозорливим.
 - Якщо нам потрібні ресурси... то чого б нам не забрати їх в угруповувань? Вони ж пограбували всі склади на випадок надзвичайних ситуацій, чи не так? - це просте рішення не приходило на розум Ніка чи Карен, що стало більш ніж прийнятним компромісом. 
 Нік же, пергелянувшись з Карен, прийшов до приблизно однакових з нею висновків.
 - Потрібно обнести у «паліїв» кілька складів. Після чого… - він почав одразу будувати плани щодо наступних кроків, втім здавалося Карен думала у тому ж руслі.

- Обнести склади і інших угруповувань та звинуватити у всьому цих йолопів… - вона доповнила його думку ледь почувши, про що той говорив, що викикало у Ніка незвичні відчуття.
 - Зробити це до загального збору, та прийти туди з доказами проти паліїв. - хлопець закінчив спільну думку, після чого Карен лише кивнула. 
 Всі ж присутні спостерігали за всією перебранкою та її закінченням у явному шоці.
 Нік, тим часом, почав розкладати матеріали та приступив до виготовлення «стовпів» та «ядра»  майбутньої фортеці.
 Коли матеріали вже були розкладені, то він покликав Розу, аби дозволити їй відволіктись від сумних думок.
 - Отже спостерігай! Я почну створювати основу для фортеці. З часом все це доповнюватиметься за необхідності. – Він взяв короткий прут зі сплаву розрядженого ТК та титану. Це були найдорожчі складові майбутньої «фортеці». З однієї сторони він був заточений немов  кілок, з іншої ж, було гніздо у вигляді малого блюдця, котре помістилося б на долоні. Нік почав свторювати дивний візерунок прямо на поверхні кілка за допомогою Сили, він ніколи не помічав що коїться навколо нього під час подібного заняття, але з часом, помітив відчуття захвату, котре йому не належало… благо хлопець міг розрізняти свої почуття і чужі. Оглянувшись, він помітив, як навколо місця де він створював артефакт, почали літати малі вогники, немов світлячки... 
 На створення чотирьох «стовпів» пішло кілька годин. Це було помітно за сонцем, яке зайшло у зеніт. Тому варто було йому закінчити, як він відчув дикий голод і одразу з цим, розуміння, що він не їв зі вчорашнього дня. Тому захопивши свої вироби Нік пішов на пошуки їжі, адже наскільки він пам’ятав, «купці» закупили скільки змогли. Та був вельми радий тому, що наразі якраз був обід  і його нові підлеглі вирішили влаштувати перекус, тож хлопець з радістю приєднався до цього дійства. Та варто було з’витись перед ним порції їжі, як його мозок знову вимкнувся на період дозаправки. Усвідомлювати навколишнє Нік почав лише коли нарешті його голод був втамований, та знову помітив що всі на нього дивляться явно очікуючи відповідей…
 - Ви щось питали? Бо в такому стані я не слідкую за оточенням. Вибачте за це... 
 - Так, ми питали - як успіхи?- Карен посміхаючись відповіла, кидаючи насмішливі погляди на Змінених, адже вони вперше бачили Ніка у такому стані.
 - Успіхи? Зі «стінами» можна сказати все, закінчив. А ось з «ядром» доведеться ще повозитись. Зрештою це не найпростіша наука. - слова Ніка викликали явний захват серед усіх присутніх, адже якщо це місце стане досить захищеним, тоді їм ще вдасться поборотися… - Трецій! Ви підготувались до втілення нашого плану?
 - Так Мілорде! Вночі ми все організуємо. Хоча мені і не подобається, що ця дівка намагається виставляти себе за якогось командира. - на його слова, Карен стисла виделку, котрою на разі орудувала поглинаючи їжу. Це явно було початком чергового конфлікту, що змусило Ніка втрутитись.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше