Розділ 6

Наука пошуку балансу не оминула й Ляну. Сима вирішила допомогти їй збагнути одну важливу життєву істину — від необхідності обирати на якому ти боці не втечеш. Тому потрібно вміти знаходити варіант, який задовольнить усіх. Оту саму золоту середину.

        Випікання хліба підходило для цього якнайкраще. Проказавши отче наш жінки взялися розчиняти тісто. Тепло рук наповнювало заготовку. Монотонні рухи ложкою при замішуванні опари вводили в злегка медитативний стан. Думки повільно змінювали одна одну, звільняючи місце для нових знань.

    Вкладені у вимішування сили поверталися сторицею. Гарно вичинений і сформований хліб видавався справжнім шматочком бурштинового сонця. Увесь процес був покликаний навчити її віднаходити внутрішній спокій і дотримуватися традицій. Насправді коли усе іде шкереберть щось обов’язково має залишатися незмінним. І це добре усвідомлювали наші предки.

       Особливу увагу необхідно було приділити розпаленню печі. Для цього Сима використовувала гілки фруктових дерев, до яких обов’язково додавала тріску від свяченої верби. Так вдавалося залучити якомога більше допомоги від вищих сил.

    Спершу дівчина лише спостерігала за дійством. Наступного разу їй дозволили розтопити піч самотужки. Щойно розгорівшись вогонь грів її руки, весело тріскочучи.

        Було в цьому щось справжнє, що неможливо знищити чи переплавити на пусті ритуали.

     Хлібина вийшла як на картинці. Висока, пухка, з хрусткою скоринкою. Увесь простір сповнився запахом свіжої випічки і від цього стало так затишно, ніби вмить опинився в давно згубленому дитинстві, коли мама знала відповіді на усі твої питання, а її руки були найтеплішими у цілому світі.

     Буття, сповнене символізму і загадок, все ж давало підказку де шукати ключ від дверей до себе самого. Цей м’який, щойно спечений хлібець і був ним.

     Завдяки цьому досвіду Ляна впевнилася в тому, що часом головне слідувати правилам. Точне і раціональне мислення допомагає визначити основне й другорядне, значно спрощує пошук правди і допомагає все ж досягнути омріяного ідеалу.

       Поляниця побачила себе ніби зі сторони. Вона відзначила, що й справді схожа на свого прадіда. Той самий гордий профіль, впевнений погляд і сприйняття світу через завісу таємничості з’єднали їх назавжди.

        Так само як зараз дівчина колись стояв за столом і милувався готовими паляницями Сірко. Його офіційна посвята в характерники мала відбутися за кілька років, а поки він намагався до останньої крихти ввібрати в себе нові знання.

       Увечері, після насиченого дня, молодий козак написав у своєму щоденнику: «Шануй хліб як рівного собі, бо завдяки йому пізнаєш інших і досягнеш воріт Царства Небесного».

    Юнку вразили ці розшифровані Левком слова. До звичного гостя нашого повсякденного столу завжди ставилися з пієтетом. Не дарма ж існує приказка про те, що він усьому голова. Але окрім вживання в їжу йому часто доводилося бути одним з головних атрибутів для різноманітних ритуалів.

      Колись під час свого навчання Ляна стала свідком порятунку ледь живого немовляти від неминучої смерті з його допомогою.

   Для цього треба було взяти дев’ять частин борошна у дев’яти різних людей. Потім випікали паляницю, якою благословляли недужного, наповнюючи його недоотриманою при народженні життєвою силою.

      Немовля, про якого усі думали, що воно одразу покине цей світ, почало затято боротися за життя. Щодня ця блідолиця красуня набиралася все більше й більше енергії.

     За тиждень вона вже весело дриґала ніжками, намагалася плескати в крихітні долоньки і галасливо вимагала законну порцію своєї їжі.

    Втішені батьки не знали як висловити свою вдячність знахарці. Їй вдалося неможливе на думку інших. Сама ж Сима визнавала лише один вид подяки — свічку за здоров’я у будь – якому храмі. Тому кожен, хто з її допомогою вирвався з пастки, що була смертельно небезпечною, все життя робив це у розкиданих по всіх усюдах храмах.

   Усю свою майстерність вона по краплині передавала своїй підопічній. І завжди говорила, що допомога іншим і є сенсом життя.