Розділ 7

Ляна, як будь – яка відлюдниця, не надто любила спілкування з людьми. Часом воно її страшенно виснажувало, але відмовитися від намагань зарадити в складних ситуаціях не могла.

З її побуту давно зникли телефонні розмови зі старими друзями. Через їхні страхи та забобони їм вже не було про що розмовляти. Єдиним джерелом взаємодії залишався Інтернет.

Всесвітня павутина часом могла бути вкрай підступною, пропонуючи розваги, що в підсумку відбирали і час, і енергію. Однак для характерниці вона була чудовим майданчиком, щоб перевірити свої знання і навички.

Як виявилося, саме тут на неї чекала зустріч, що назавжди змінить два життя.

Якось дівчині випало поспілкуватися з одним зневіреним музикантом. Його життя нагадувало розірвану на дрібні шматки й розпорошену по всьому світу карту місцевості.

Коли стабільність перетворювалася на кам’яну брилу безвиході й розчарування проста розмова з кимось накшталт неї була потрібна йому, щоб просто вижити.

Поляниця лишила в таємниці і їх складну розмову, і своє повне спустошення, що прийшло на зміну намаганню вилікувати душу на відстані. Єдине, що вразило її, болісно відстукуючи в скронях — ідея продати душу дияволу заради досягнення своєї мети.

Її серце зраджено зойкнуло від цих слів. Здавалося, ніби в нього всадили меча.

Їй згадався той самий сон про добро і зло з дивним різнокольоровим створінням.

Тоді вона раптово прокинулась. На годиннику була третя ночі. За вікном ліхтарі лили жовте світло на мокрий від дощу асфальт.

            Краплі води розрізали цю тишу і повертали до реальності.

Відчинивши кватирку дівчина вдихнула свіже повітря і вирішила заварити чай, щоб хоча б трохи прийти до тями. Її збентежив дивний сон, який був напрочуд реальним. Перед очима стояв образ чорно – білого янгола з різнокольоровими крилами, який, однак нічого не говорив, а лише пильно вдивлявся в її обличчя, міцно стискаючи в одній руці меч, а в іншій — білу лілею. Від його погляду ніде було сховатися, у будь - якому куточку кімнати він все одно знаходив її своїм уважним оком. Та й очі в нього були теж різні, поєднуючи в собі людину і звіра водночас.

Я нічого не розумію, — зітхнула, притулившись до шибки. До чого тут янголи, які зовсім не схожі на тих, яких ми звикли уявляти. Що відбувається?

Відповіді не було, але відчуття, що сон має якийсь стосунок до таємниць минулого не відпускало. Нічого не трапляється без мети.

Відгадати цю загадку насправді було не складно. Янгол з чорно – білими крилами — наша суть, де вживаються і добро, і зло.

Врешті їй теж було корисно подивитись на себе і свої можливості зі сторони. Усвідомлення того, що навіть характерники не завжди можуть допомогти було болісним. Але щоб іти далі довелося це визнати.

Колись молодий Сірко теж зіштовхнувся з речами, що виявилися сильнішими за нього.

Старого козака, тяжко пораненого в бою, ще сподівалися врятувати. Безперестанку читаючи молитви, замовляючи відвари хлопець віддавав йому усього себе.

Спроквола стиснувши його руку січовик прошепотів, що більше не треба нічого робити. За мить чоловік помер.

Таким видалося перше зіткнення майбутнього отамана з реальністю.