Розділ 12

Сонячне світло виганяло пітьму з усіх глибин і закутків, щедро обдаровуючи усе навкруги своїм теплом. Тіні, розкидані по околицях, набирали нових обрисів і ставали звичним пейзажем.

Саме з цією грою світла і темряви випало змагатися юному Сірку. Вчитель поставив перед ним непросту задачу — торкнутися рукою стіни перш, ніж туди дійде його власна тінь. Лише з’єднавшись з навколишнім світом можна було гідно пройти випробування, відповідаючи на цей виклик.

Витримка, аналіз того, що відбувається навкруги і блискавична швидкість рухів були його союзниками у цій нелегкій справі. Щоденні тренування розпалювали в козакові жагу до перемоги над своєю недосконалістю. Крок за кроком він наближався до мети. Вправність рук нагадувала атаку шуліки на здобич. Злившись з природою, перетворившись на подих вітру майбутній характерник чув лише своє серцебиття. В ту хвилину, коли чутно було новий удар, руки опинялися в контакті зі стіною. Так йому вдалося опанувати важливе мистецтво перевищувати очікування суперника в бою. Саме завдяки цьому і вигравалися битви. Та перевірити набутий досвід йому доведеться ще неодноразово.

А поки юнак доводив цю вправу до автоматизму. Усі його рухи були схожі на дивний танець, що заворожував спостерігача і розсіював увагу. Саме тоді і наносився вирішальний удар. Від цього видовища було неможливо відірвати очей. Здавалося, що усі сили, які існують у світі, допомагали в герці.

Відчуття захвату і гордості за минуле, що нерозривно пов’язане з майбутнім, огорнуло Ляну, коли вона побачила цей вишкіл на власні очі у виконанні сучасних козаків поблизу Хортиці.

Для неї такі чудеса були поза розумінням і необхідністю заглиблюватися в деталі, щоб знати як це працює. Того, що це красиво й дієво було цілком достатньо.

Усі знання про бойове мистецтво захисників наших кордонів, яке зберігали з діда-прадіда, увібрало в себе бойове мистецтво хортингу. На цю інформацію поляниця натрапила коли шукала щось про судоустрій на Січі і була вражена.

Незламність і потяг до боротьби пронизували усю поставу кожного з бійців. У їхніх поглядах читалася сила, що має снагу руйнувати чужі моральні і реальні фортеці та допомагає вижити тоді, коли у це ніхто не вірить.

Чітка ієрархія, взаємоповага, готовність жертвувати найдорожчим, що в тебе є задля порятунку інших, безмежна відданість своїм ідеалам і змагання до останнього подиху — усі ці якості відзначали і сучасники, і нащадки, які часом могли лише здогадуватися як же все виглядало насправді.

Все побачене дівчина запам’ятовувала до найдрібніших деталей. Одяг, взуття, зброя, похідні пісні. Разом це налаштовувало на відповідний лад. Відвага просочувалася до сьогодення крізь століття, надихаючи нових сміливців ставати до бою за правду.