Розділ 29

Ніколи не розраховуй на допомогу того, хто вже колись зраджував тебе. Люди ніколи не змінюються. Вони лише прикидаються кимось залежно від обставин. І так було в усі віки. Завжди знаходився свій Юда  на кожного провідника світла.

Таким ненадійним союзником були татари, яких залучив до боротьби з польським військом гетьман Хмельницький. Хоч як намагався розтлумачити йому кошовий, що на них не варто розраховувати, той не змінив свого рішення. Однак глибоко в душі насправді погоджувався з ним.

Облога Жванця розпочалася з суперечки між полковником Сірком і гетьманом. Зазирнувши в майбутнє Іван побачив, що його боротьба лише набуває своїх обрисів. Той, кого мали за союзника, щомиті готовий був запродатися іншому за обіцянку не заважати паплюжити навколишні землі.

Те, чому згодом чоловік присвятить усе своє життя, зароджувалося саме цієї миті.

За довгі місяці облоги козаки встигли переосмислити не лише задля чого вони прийшли на цей світ, а й те чому часом варто радіти тому, що усі твої пожитки кінь і шабля.

Любов до надмірних розкошів згубила польських жовнірів, які перетворилися на бранців власних слабкостей.

 Це могло стати славетною перемогою без пролиття зайвої крові. Але попереду на січовиків чекав передбачений химородником удар у спину від підлих союзників.

Повертаючись до Криму вершники збирали ясир, відбираючи дітей у наполоханих матерів. А дівчат, що вже трохи підросли і могли впасти в око султану, хапали  в тому одязі, що був на них, і лишали життя їхніх рідних.

Ця страшна картина довго стояла перед очима Сірка. Вступивши в бій чоловік знищив більшість зрадників і повернув настрашених земляків до їхніх осель.

Тепер він назавжди став янголом – охоронцем, що повстав на захист знедолених українців.