Розділ 30

Матеріальні цінності часто стають на заваді нормальним стосункам. Так було в усі часи.

Найбільшою цінністю залишається земля. За володіння нею люди бувають нестерпними і можуть піти на будь – які підлості.

Родина дівчини колись давно розкололася на два ворожі табори саме через неї.

Люди люблять привілеї, але не завжди враховують те, що інші можуть при цьому постраждати.

На голови її батьків і діда з бабою сипалися найстрашніші прокльони через те, що інші родичі дуже хотіли мати землю, на якій стояла скромна біла хата з великими вікнами.

Ворожнеча була близькою до смертельної.

Ніхто не збирався поступитися своїми переконаннями. Сестри, які жили поряд, зовсім не розмовляли одна з одною. Образа і ненависть оселилися в їхніх серцях, витіснивши звідти розуміння, любов і співчуття.

І хоча глибоко у свідомості ще жевріла надія на примирення з кожним новим днем вона ставала все слабшою і слабшою.

Пробачити гріхи предків нащадкам не довелося аж до самої смерті. І лише там, за обрієм, все стало на свої місця.

Онукам дісталася негативна енергія сказаних в запалі слів і дім, який стояв на тій самій землі, що і посіяла цей розбрат.

Після смерті бабусі будинок вирішили продати.

Дівчина молилася за те, щоб це сталося якомога швидше.

Коли вже було остаточно оформлено усі документи про купівлю, поставлено останні підписи, перераховано гроші і віддано ключі новим власникам вона нарешті заспокоїлася.

Так мало статися. Адже направду ця земля не принесла нічого хорошого жодному з них. Певно, все на краще.

В думках навіки попрощавшись із місцем, що випило з неї усі життєві сили, Ляна відчула як розправляються її крила.

Лише відпустивши свій біль, поховавши минуле, пов’язане зі страхами і непорозуміннями, можна врешті звільнитися від того, що нищить твою душу, твою свідомість і в підсумку тебе самого.

Зіштовхнувшись у своїй голові з думками, що заперечували саму можливість її подальшого існування поляниця насправді злякалася. Адже коли усвідомлюєш, що цієї миті готовий зробити фатальний крок, не зважаючи ні на що і ні на кого, кров стигне в жилах.

Врятував її могутній предок. Та дізналася вона про це не одразу.

Відчуваючи захист рідної крові дівчина затято боролася зі світом темряви. Перемога дісталася їй і білим силам.

Як не лютували піддані зла нічого не могли протиставити силі духу їх обох.

Головний заповіт, що лишила людям характерниця, полягав у підтримці родинних зв’язків і пошані до тих, хто відійшов.

Адже звичайна людина ніколи не знає, що чекає на неї попереду і в який період життя може знадобитися допомога з Потойбіччя.

Нам варто прислухатися до її слів.