Розділ 39

Іноді нам потрібен час, щоб перезапустити свій мозок і зрозуміти де твоє місце у цьому житті. Отаман не був виключенням. Втомившись від постійних чвар між новим гетьманом та його оточенням Сірко вирішив присвятити цю частину свого існування родині. Оселившись під Харковом чоловік зовсім відійшов від справ. Його світ було сконцентровано тут, у цій невеличкій хатині. Зцілюючись не лише від фізичних ран, які завдали в боях супротивники, а й загоюючи душевні, Іван наповнювався світлою енергією. Розповідаючи про минуле своїм дітям він ніби заново переживав усі події.

У своїх видіннях галдовник побачив страшну картину загибелі однієї зі своїх доньок. Від цього було нестерпно. Але розуміючи, що долі не уникнути козак всіляко намагався вкласти у них усю свою батьківську любов.

Відмовившись від січового життя характерник цілком присвятив себе простим роботам по дому. Коли руки були зайняті рубанням дров чи заточуванням ножів голова звільнялася від безперервного плину думок, що заважали сконцентруватися на власному досвіді і зібрати воєдино усі накопичені знання.

Попереду на нього чекали нові випробування. Але спершу потрібно було переосмислити втрату, яку доведеться відчути.

Відректися від себе, від свого єства насправді дуже складно. Та намагаючись втекти від правди і уникнути невідворотного часто можеш опинитися у полум’ї безумства.

Від страху, що скажуть люди про доньку характерника Марія вирішила зникнути з рідної Мерефи, втікаючи світ за очі. Туди, де ніхто не знає її сім’ї.

Але якщо бути хранителем сакральних знань — твоя доля, то ти від неї не сховаєшся.

Страх стис її у своїх сталевих обіймах. Намагаючись відділитися від свого минулого Марія змінила ім’я на таке чуже їй Надія.

За кілька років після цього вона почала бачити дивні марення — жінка в білому савані протягувала до неї руки і кликала за собою. Спочатку дівчина намагалася не звертати уваги на ці видіння. Але опиратися вдавалося недовго.

Одного разу марево привело її до урвища. За мить вона опинилася у проваллі. Через кілька днів пошуків її знайшли на його дні. І ніхто не зрозумів реальних причин дивного самогубства.

Поховали дівчину без хреста і відправи. Так було остаточно втрачено ім’я однієї з Сіркових доньок.

У наших захисників безліч різноманітних імен. І кожне з них ми маємо зберегти у своєму серці, як збереглося ймення отамана.