Розділ 41

Коли твої ніби то покровителі намагаються перетворити тебе на раба це ладне будь – кого довести до сказу. Але тільки не того, хто знає заради чого бореться з багатоголовою гідрою всесвітнього зла.

Отамана знову випробовували на міцність ті, хто наділив його цією надзвичайною силою. Залишившись у меншості та щиро зневажаючи нинішніх союзників він все ж мусив повертатися до Січі. Спокій, що допомагав накопичити сили для наступного бою, став обтяжувати козака. Вільне степове життя кликало його у нову дорогу.

Виснажені тривалою війною Польща і Московія підписали мир, котрий, насправді, більше нагадував смертний вирок, ніж мирний договір. Усі негаразди вирішувалися коштом обмеження вольностей січовиків. Що ж, не варто було очікувати чогось іншого від тих, хто посміхається тобі в обличчя, а щойно повернешся спиною одразу підшукує слушний момент, щоб затягнути на тобі зашморг.

Не міг допустити Сірко, щоб усе здобуте потом і кров’ю товаришів було відібрано за чиєюсь забаганкою. Розірвавши стосунки й з прихильниками Москви, і з адептами польських переконань, він зібрав навколо себе тих, хто був так само проти такого розвитку подій.

Разом вони змогли виробити стратегію спротиву і почали готувати повстання. Їх могли щомиті схопити і видати гетьману як заколотників, але вірячи в те, що діють задля спасіння України з пазурів злостивців того ніхто не боявся.

Дрібні чвари спалахували повсюди. Сперечаючись одне з одним, постійно погрожуючи шаблею чоловіки усе ніяк не могли дійти згоди про те хто ж, все-таки, правий.

Як показала історія правда була на боці характерника. Кожен має розраховувати лише на власні сили. І в геополітиці, і в особистому житті. А коли хтось намагається переконати вас у тому, що лише він ваш товариш, відкидаючи інших, тікайте від нього щодуху. Бо це і є найбільший ворог.