Розділ 48

Як вгамувати біль, коли заборонив собі навіть замислюватися над тим, що відчуваєш? Єдине твоє вміння стає твоїм найбільшим прокляттям. Характерник не тямив себе від люті. Він оплакував смерть свого первістка так, як умів — затято борючись з тим, хто відібрав у нього найдорожче. Без страху і провини отаман чинив промисел для порятунку людей, яких ще можна було спасти від біди, що застилала їхні життя.

Його повернення до боротьби стало здійсненням найстрашніших кошмарів турецького війська.

Добре укріплені фортеці тремтіли перед натиском козака. А будь – які намагання запанувати в землях Чигиринщини запалювали у ньому азарт і бажання відплатити за все лихо, що було скоєно ними. Цій битві Сірко віддав останнє завзяття.

Той час, що йому лишився, він понад усе прагнув провести разом з дружиною і молодшими дітьми. Відхід галдовника став неминучим. Душа ще якось триматиметься купи, наперекір всім тим жахам, які довелося пережити.

Через багато років потому люди намагатимуться розгадати загадку сили цього чоловіка. Але ніхто не замислиться над тим, що зріло у нього всередині, що змушувало його вчиняти саме так, навіть тоді коли усі навколо говорили, що він втратив і совість, і здоровий глузд. А той просто хотів допомогти іншим наблизитися до свободи, яку цінував понад усе на світі.

Це єднало характерника зі своїми нащадками. Адже Ляна, так само як і її предок, любила волю. Відчуття, що ти все робиш правильно, допомагало не схибити.