Спалений міст

Глава 11

Я уявлення не мав куди Віталік вирішив відвезти мене, аби я впорався зі своєю депресією. Та я вирішив довіритися другу, адже він точно знав, що робити. В голові зовсім не було ніяких думок, адже мені здавалося, що я просто знищений з середини. Я не знав як далі жити, та й для чого взагалі. Втративши кохання всього мого життя, я просто закрився від всього цього світу. Розумію, що є ще мама, про яку треба піклуватися. Та чомусь саме це в той момент мене абсолютно не тривожило. Через роки я зрозумію, що воно не варто було того, і якби не Віталік, все закінчилося набагато гірше. Та тоді я був зосереджений на своїй трагедії. Аліна вирвала моє серце та розірвала його на шматки, залишивши по собі лише порожнечу. Ще й так цинічно піти, звинувативши мене в тому, що я не достатньо забезпечував її. Часто можна почути, що деякі дівчата зараз віддають перевагу хлопцям з грошима, і саме таких й шукають. Але невже кохання зараз не в моді?                                   

За хвилин десять ми зупинилися біля якогось пабу, який я взагалі бачив вперше. Він мав досить гарну назву - "Nirvana". Це данина поваги легендарній групі чи щось інше? В будь-якому випадку я навіть не хотів виходити з машини, проте мене ніхто не питав. Довелося йти туди, аби хоч на мить виринути з того стану безпорадності, в якому я застрягнув. Мій внутрішній міст був зруйнований вщент, а це шанс відновити його. В середині ж був самий звичайнісінький паб, в якому грала рок-музика. Масивні дерев'яні столи, бар, а посеред всього цього сцена. Тут було дуже багато людей, однак один столик ми все ж знайшли. Напівтемрява ж якраз ідеально пасувала до мого нинішнього стану. Віталік замовив алкоголь і якісь закуски, а я ж не міг відвести погляд від сцени. В голові одразу виникли дитячі мрії про славу, адже я так хотів співати для глядачів. Та моя музика завжди відрізнялася від того, що заведено вважати форматом. Мій голос ідеально підходив для рокових партій, але от для чогось іншого — ні. Нам принесли наше замовлення, і спочатку я справді не хотів пити. Але це хороший шанс хоч на мить забутися. Тому я випив спочатку трохи, а потім справа вже пішла.                                   

- Знаєш, мені ця Аліна по суті справи ніколи не подобався. - врешті сказав Віталік. - Ні, вона гарна, тут я навіть сперечатися не буду. Був час у школі, коли я хотів позалицятися до неї. І щиро не розумів, чому вона обрала тебе. Але згодом стала помітна її справжня натура. Лише ти цього, здається, не зрозумів. Я навіть радий, що все вирішилося саме зараз, поки не стало занадто пізно.                

- А от я не радий. - пробуркотів я. - Я кохав цю дівчину. І, здається, кохаю й досі. Вона ніяк не йде з моєї голови. Не думаю, що це дуже швидко пройде.                                                                      

- Я розумію тебе, брате. - відповів хлопець. - Але твій батько сам казав - "Найтемніша ніч завжди перед світанком". Розцінюй це не як втрату, а нову можливість. Тепер ти можеш рухатися далі, і більше нічого тебе не стримує. Де той Вадим, якого ми всі раніше знали? Де хлопець, який мав амбіції й в якого горіли очі? Я не вірю, що Аліна могла це все вбити. Ти все ще там. - він показав пальцем на мене. - І ми маємо повернути його. Я навіть знаю як. Вставай.                                                                      

Однак я не розумів, що він знову задумав. Та й після всього випитого алкоголю не думаю, що буду в стані кудись йти. Віталік все ж залишив мене, а сам підійшов до бармена, про щось домовляючись. За мить він дістав гроші та заплатив. І той хоч спочатку відмовлявся, та все ж піддався під його вплив. Ще мить, і хлопець знову був біля мене, тягнучи мене в бік сцени. Я почав розуміти, що ж він задумав. І я точно був проти. Я хоч і любив музику, але ніколи не виступав перед кимось. Віталік взяв у руки гітару, а мені підсунув мікрофон.                                                                                                         

- Я знаю, що ти вмієш досить непогано співати. - посміхнувся він. - А от я більше по гітарах. Пісню "Numb" знаєш? - я кивнув. - Ну що ж, давай трохи поімпровізуємо.                                   

Стільки здивованих поглядів спрямувалися до мене. А я не знав навіть як мені реагувати. А раптом я їх розчарую? Ні, потрібно бути впевненим у своїх силах. Віталя почав грати мелодію, яку я б впізнав з тисячі, адже дуже любив це рок-гурт. І коли настав момент співати, я просто відпустив себе. Мій голос ніби сам знав, коли і як правильно зробити. Мелодія ніби підхопила мене у своєму шаленому ритмі. От вже був приспів, і я вирішив використати розщеплення, десь переходячи на скрим. Друг був на бек вокалі, і якось все так гарно виходило. З цими вокальними техніками я розбирався сам, переглядаючи різноманітні відео. Мені так сподобалося бути на сцені. Я ніби відчував себе на своєму місці. В один момент всі мої проблеми відійшли на другий план, залишивши наодинці з тією магією, що ми створювали. Такі емоції я ще ніколи не відчував. Коли ми закінчили, весь паб зірвався оплесками, вимагаючи продовження. А я ж то очікував, що максимум вони просто проігнорують нас.                 

- Я, звичайно знав, що в тебе крутий голос, але щоб настільки. - врешті сказав Віталік. - Ти дивись, їм дуже сподобалося.                                                                                                                                  

- Ви не могли б ще щось виконати? - звернувся до нас бармен. - Я вас пригощу випивкою.             

- А адміністрація не буде проти? - запитав я.                                                                                           

- Звичайно, що ні. Це ж мій бар, врешті решт. - посміхнувся він. - І до речі, повертаю тобі твої гроші. - він протягнув їх Віталію. - До нас часто підходять аматори, бажаючи виступити. Але ви запалили зал. Тому я не візьму їх.                                                                                                         




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше