11 Руся

Чому він мені досі не подзвонив? Чому? Аааа… як же ця невідомість діяла на нерви! Я не випускала телефона з рук. Після візиту до діда Бенн не йшов мені з голови. Кілька разів я навіть сама набирала його номер, але в останню хвилину скасовувала виклик. Легенда понад усе, тому негоже такій діловій ковбасі бігати за мужиками.

Я тинялася по своєму тимчасовому маєтку, уявляла себе реальною хазяйкою, роздавала команди неіснуючій прислузі:

– Подайте аперитив у вітальню, а потім почистіть басейн! – визирнула у вікно, – Як нема басейну? То збудуйте його негайно!

Оце життя, на яке ми з дідом заслужили! А час йшов, а Бенн все мовчав… Я всіляко намагалась відволікти себе, щоб не психувати з цього приводу: поговорила з менеджером санаторію в Карпатах, перебрала гардероб – половина з того, що надала поліція, було повною туфтою. Який сенс з тих брендів, коли воно виглядає, як прикид для старушенції? Навіть встигла з’їздити за подарунком для Бодьки – купила йому класний спінінг.

Коли мобільний нарешті завібрував, і на екрані висвітилося таке жадане «Придурок», я видохнула з полегшенням. Зібралась духом, аби голос звучав максимально невимушено:

– Привіт, – промовила, – вибач, я тут трохи зайнята…

– Я лише хотів запитати!

– Про що?

– Як справи? – запитав Бенн без жодного акценту. Втрачаєш хватку, вася. – Ти тоді так швидко зникла, що ми навіть попрощатися не встигли.

– Все добре, дякую.

– Радий це чути… Ну тоді не буду набридати. Хорошого дня.

– І тобі, Алексе.

Якусь хвилину Бенн просто дихав у слухавку, як маньячина якась, а потім почулися короткі гудки. Мені хотілося битись головою об стіну. Довипєндрювалась, сильна і незалежна! Щось пішло не так, треба було продовжити розмову.

Я впала у крісло і стала думати-гадати, як виправити ситуацію. Мені потрібен доступ до його кредиток...  А оскільки кредитки йдуть в комплекті з Алексом, то я маю захомутати в першу чергу його самого. Далі по перевіреній схемі – вкрасти гаманець, скопіювати дані карток, провести пробну транзакцію для підтвердження номера телефону, зняти гроші. В поліцію з проханням відшукати пропажу він точно не звернеться – не захоче зайвий раз світити писком, тому все буде просто і безпечно.

В ідеалі – провернути це дійство, поки він спатиме – раптом доведеться розблоковувати його мобільний відбитком пальця. Тоді доведеться переступити межу – дозволити продовжити наше майбутнє побачення у нього чи в мене вдома. Ну і звісно, замість сексу йому перепаде добряча доза снодійного. Чорт забирай, яка я ж розумничка!

Прокрутивши в голові цей план ще раз, я вирішила не втрачати ані хвилини й відразу дістати необхідні препарати. На щастя, мала перевіреного фармацевта, який за додаткову плату не питатиме рецепту від лікаря. Вже намилилася вийти з дому, як раптом телефон знову задзвонив. Я мимоволі розпливлася у посмішці.

– Алло?

– Розумію, що в тебе багато справ, – заторохтів Бенн. – Я на хвилину!

– Насправді, я вже не зайнята. Благодійний аукціон щойно закінчився.

– Ду загтест аукціон? – зацікавлено перепитав він.

– Продала одну зі своїх дрібничок за чотириста тисяч, – суму вигадала на ходу. – Хай і не багато, але ці гроші допоможуть бідним. Люблю, знаєш, час від часу робити щось для інших. Це допомагає очистити совість.

– Не думаю, що твоя совість цього потребує, – хмикнув Бенн.

– Повір, потребує…

– Невже така дівчинка може щось приховувати?

– Наче ти сам не помічаєш, – як весело грати з чоловіком, який переконаний, що керує ситуацією!

– Вас?

– Що я не так давно стала вільною, а вже захопилася іншим.

– Тоді це проблеми того іншого, – самовдоволення того йолопа так і сочилося крізь слухавку. – Ласн сам з ними і розбирається.

– А ти готовий до цього? – насилу стримала сміх.

– Я завжди готовий. До речі, – після короткої паузи запитав він. – я нещодавно їв абндессн в новому ресторані, і мені там сподобалося. Не хочеш завтра повечеряти разом?

Завтра у мене шашлики на днюсі у Боді! З ними ніякий ресторан у порівняння не йде.

– А, може, не будемо відкладати? Поїдьмо сьогодні?

Певний час Бенн обдумував мою пропозицію. Ти диви на нього, ще й носом вертить!

– Вибач, Руслано, сьогодні не вийде, – відрубав він. – Вже маю плани на вечір.

Стопе, парніша, тут я рулю парадом. Чи вже ні? Бісів, Алекс! Зовсім збив мене з пантелику. Якщо він не може сьогодні, а я не зможу завтра… Де гарантія, що його інтерес до мене не згасне? І які це в нього плани на вечір, га? Невже там інша баба намалювалась. Якщо так – то повна лажа.

На одній чаші терезів опинилася днюха мого кореша, на іншій – співпраця з копами і бабки для лікування діда. Вибір очевидний. Зрештою, ніщо не заважає сходити на побачення чисто заради підтримання наших «стосунків», трохи посидіти з Алексом, а потім злиняти до Боді. Окей, доведеться поки відкласти пограбування, але так я хоча б знатиму, що об’єкт все ще у сітях.

– Добре, давай тоді завтра. Тільки… я віддаю перевагу ранній вечері, – щоб потім встигнути на реальну тусню. – стежу за фігурою.

– Буду в тебе о п’ятій.

– Я люблю темні лілії, – ляпнула перше, що в голову стукнуло, аби тільки останнє слово залишилося за мною.

Найважче в цій ситуації – пояснити Бенну, нафіга я узяла з собою спінінг. Невідомо де той ресторан і скільки мені доведеться перти від нього на Троєщину. Часу заїхати додому точно не буде. Як варіант, можна було б подарувати зранку… Але якщо я вже приїду до Боді, то мене точно не відпустять, ще й з порогу пити змусять. Я ж знаю своїх хлопців. Не варто так ризикувати.

Довелося тепер мені набирати Алекса:

– Вже скучала? – підсміюючись запитав він.

– Я просто згадала, що в мене запланована ще одна зустріч. Ти б не міг забрати мене не з дому, а з… – думай, Русік, думай, – обласної філармонії.

Норм. Місце знайоме, бо бабуля свого часу намагалась привити мені відчуття прекрасного і водила на всілякі нудотні концерти. Бідолашна, так нічого і не добилась.