Спитай у серця
*********
Вона стоїть посеред лану, кругом якого – неозоре виднокілля соковитої трави. На ній довга, майже прозора біла сорочка… Коса розплетена. В руці скрипка. Вона несміливо робить крок і йде. Босі, зволожені росою ноги, приємно лоскоче м’який зелений застил, а долоня ще зберігає тепло чиєїсь руки. Довкола спокійно, чистішого неба годі й придумати… Червоні голівки розцвілого маку, у пелюстках яких причаїлися польові метелики, сміються до ранкового сонця, схожого на красольку… Вітер тихенько розхитує їх міцні стебла то на захід, то на схід… У такт тій дивній мелодії, змішаної із дзюрчанням гірської річки, якої не видно, а тільки чути.
І де ж це вона? Як потрапила сюди?
Вона не зупиняється. Йде, кимось витоптаною, стежкою і точно знає, що шукає когось. На серці тривога. Вона зростає з кожним кроком… І тоді вона біжить.
Біжить щодуху, аж подих перехоплює.
Біжить до краю, а тоді з криком зупиняється перед проваллям…
#2933 в Молодіжна проза
#3947 в Сучасна проза
Відредаговано: 23.07.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
