Спільне зцілення

Глава 2

Хтось доторкнувся до її плеча, Кіра злякалася та сіпнулася.

- Вибач сусідко не хотів налякати.

-О, Кирило це ти. А я злякалася, що якийсь злочинець.

- Це тихий район, в якому майже не буває правопорушень, якщо не враховувати тогорічне пограбування Тетяни.

- Так район безпечний, але усяке може трапитися, особливо з моєю вдачею.

Кирило нічого не відповів, але вона чітко побачила, що він хотів, щось сказати, але передумав. Цікаво чому? Замість того щоб запитати його, що насправді хотіла, Кіра вирішила змінити тему на іншу яка її зацікавила, якщо випала така нагода.

- Я не вистежувала, та випадково побачила і мені цікаво, хто до тебе приїхав на такій гарній машині у такий пізній час?

Він посміхнувся.

- Тоді в мене зустрічне питання, чому ти в такий час з твоєю вдачею вигулюєш собаку?

Тепер посміхнулася вона.

- В нас же респектабельний та тихий район, чого мені боятися, вірно?

- Вірно.

Далі вони йшли у комфортній тиші, Кірі подобався легкий вітерець, їй здавалося, що цей вітерець забирає та уносить її сум. А може це компанія Кирила? Ні, такі думки краще відразу гнати. Може її сестра права і їй треба розвіятися та розібратися із своїми думками і вирішити у якому напрямку рухатися далі.

Думки Кіри перервав Кирило, який вирішив відповісти на раніше поставлене запитання.

- То був мій адвокат, Марина, вона вирішує деякі мої справи.

- Адвокат?

- Так, а ти гадала коханка?

Вона зробила обурене обличчя, хоча насправді була здивована, що він практично викрив її ранні думки. Кіра трішки засмутилася, що так поверхнево думала, вона завжди вважала, що думає не як більшість.

- Я взагалі про це не думала.

- Але тобі було цікаво.

- Так було, але це зовсім не значить, що я думала про це, мені є чим перейматися та про що думати.

- Я в цьому не сумніваюся.

- Що це взагалі значить?

- Не переймайся, нічого поганого.

Він більше нічого не казав і вона не була впевнена, що хоче знати, тому не питала нічого.

- Не будеш питати нащо мені адвокат, не цікаво? – посміхаючись спитав Кирило.

Звісно їй було дуже цікаво, але вона не хотіла бути, як ті надокучливі сусідки, які усюди пихають свого носа та розносять плітки. Навіть якщо він їй розповість вона нікому не скажу. Кіра ненавидить плітки.

- Ні не цікаво, то твої особисті справи, чого мені лізти.

Він посміхнувся, наче не повірив. Я що така відкрита книга?

- Добре, тоді може розповім іншим разом.

- Як схочеш.

Він знову посміхнувся, Кірі подобалася його посмішка.

- Ось ми вже біля наших домівок, як кажуть час додому.

- Тоді добраніч сусідко.

- Добраніч.

Зайшовши додому Кіра вже не була сумною, але вона намагалися не думати, що це якось пов’язано з її сусідом, вона намагалася переконати себе, що це все гарна прогулянка і компанія не має значення.

- Лея, підемо купати тебе.

Лея як завжди радісно висунула язика та заворушила хвостиком. Вона посміхнулася, її собака обожнювала купатися, їй пощастило.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше