Глава 4

Кіра була дуже рада, що все ж таки приїхала. Вона давно не почувалася такою розслабленою, як зараз у спа разом із Оксаною. Її думки не метушилися та вона й не почувалася наче ось, ось впаде у депресію, навпаки вона як кажуть насолоджувалася життям, смакуючи кожну мить.

Зробивши ще один ковток з келиха з шампанським, вона повернулася до сестри та запитала.

- Як справи з Тарасом?

Оксано радісно посміхнулася, присунулася ближче та заговорческі промовила.

- Я гадала ти вже й не спитаєш.

- Так кажи, не томи.

- Краще не буває, я знайшла у його піджаку каблучку, він скоро зробить мені пропозицію.

Вони радісно закричали та обійнялися.

- Нарешті! Вітаю тебе.

- Дуже дякую. Я вже гадала, що мені самій доведеться робити йому пропозицію. Набридло чекати, аж п’ять років.

- Я дуже за тебе рада.

Обличчя сестри вмить потьмяніло, Кіра напряглася.

- Вибач, може не треба зараз це обговорювати.

- Припини це негайно. Якщо в мене не склалося чи те що я зараз ледь тримаюся і все в мене кепсько, це не значить, що ти не можеш бути щасливою, навпаки я дуже радію за тебе молодша сестричко, повір дуже щиро.

Кожне її слово було правдою, вона завжди переживала за неї більше ніж за себе та хотіла, щоб вона була щаслива.

- Я знаю, я дуже тебе люблю та хочу щоб ти теж була щаслива.

- З часом буду, я у це вірю, це те що мене тримає за крок до депресії.

- Тоді гаразд, досить про погане, у нас веселі вихідні.

- На 100% відсотків.

-

Вони пообідали у ресторані біля квартири Оксани, зараз вони сиділи на дивані та дивилися їх улюблений дитячий мультфільм «Красуня та Чудовисько», вони зробили собі традицію, раз на три місяці вони обов’язково повинні зібратися та дивитися цей фільм, потім ностальгувати та згадувати дитинство.

Коли на екрані Бель оглядала замок, їй прийшло повідомлення. Вона дуже здивувалася незнайомому номеру, вона не роздає свій номер усім поспіль. Кіра вже думала видалити, та все ж таки  вирішила з цікавості глянути.

Повідомлення було від Кирила, дивно звідки в нього мій номер. Може раніше ми обмінялися номерами та я просто не пам’ятаю?У повідомлені був короткий текст «Лея сита та задоволена, але сумує за господинею» та прикріплено фото смішно розваленої Леї на коричневому дивані. Вона посміхнулася та відповіла «Дякую, що приглядаєш за нею», у відповідь був смайлик.

Добре мати гарних сусідів, може ми з ним ще й подружимося? Дивно, чому раніше ми з ним спілкувалися погано, тільки як звичайні сусіди.

- Хто тобі пише, що ти посміхаєшся?

- Та просто сусід, який приглядає за Леєю.

- Гарний сусід.

- Так, але він просто сусід, до речі в нього є наречена.

- Ну добре. Тоді давай далі дивитися, зараз мій улюблений момент.

Бель вибігла із замку та на неї напали вовки, коли з’явився Чудовисько. Вони дивилися із завмиранням серця, як у дитинстві. Це її дуже розслабляло та тішило, вона любила згадувати минуле, в них буле щасливе дитинство.

Прийшло ще одне повідомлення, треба перейменувати його. Та коли вона відкрила повідомлення, це було вже не від Кирила. «Ти вважаєш, що тобі зараз погано, але буде ще гірше» та також прикріплено фото, як вона із сестрою сидять за столиком  та сміються над чимось, це фото було зроблено сьогодні. По її шкірі пройшлися мурашки, її почало нервово трусити і вона не чула як занепокоєно до неї звертається сестра.