Спільне зцілення

Глава 5

Коли Кіра трішки заспокоїлася, вона показала сестрі повідомлення яке її дуже налякало.

- Як гадаєш це просто чийсь дурний жарт чи хтось насправді намагається тебе залякати?

- Якщо відверто, то це мене дуже лякає, про переслідування я дивилася тільки у кіно та й навряд чи я комусь настільки цікава щоб мене переслідувати, тож якщо увімкнути логіку та відкинути страх, то я вважаю, що це просто Павло жартує.

- Ти зараз серйозно кажеш,що твій колишній так пожартував?

Кіра дуже важко видихнула та уважно подивилася на Оксану.

- Може й не дуже серйозно, але я не бачу іншого варіанту, тому так, тим паче в нього завжди був дурнуватий чорний гумор.

- Як скажеш сестричко, але я вважаю, що краще звернутися до поліції.

- Мені ще й цього бракувало. Ні, дякую, це просто дурний жарт.

Тепер вона була не налякана, а роздратована та й скоріше хотіла змінити тему та й забути про це.

- Добре, добре, але тільки перешли міні це повідомлення з фото та номер.

- Нащо це тобі?

- Якщо ти не хочеш звертатися до поліції, це зроблю я.

- Я ж кажу не треба.

- Це буде неофіційно, я піду до одного знайомого.

- Добре, якщо тобі від цього стане легше та ти відчепишся від мене.

- Так.

Вона все перекинула сестрі, потім вони додивилися мультфільм, але настрій був вже зіпсований. Кіра засумувала, ось так навіть гарні вихідні не можуть бути цілком гарними, обов’язково щось повинно піти не так.

Вони лягли спати раніше, адже завтра зранку Кіра поверталася додому і на роботу треба було встигнути.

-

Зібравши волосся у акуратний пучок, Кіра сіла за кермо свого авто та поїхала на роботу. В неї вже п’ять років була своя компанія флористики та декору, в неї було десять робітників, її заступник Марія чудовий фахівець, Кіра їй довіряє, тому може не кожного дня приходити на роботу, але вона собі це дуже рідко дозволяє.

Вона приїхала друга, Марія вже відкрила офіс та пила каву.

- Доброго ранку Кіро.

- Доброго ранку. Як просуваються справи із весільним замовленням Кубарєвих?

- Все майже готово, завтра будемо готувати до відправки у місце призначення.

- Добре, тільки цього разу перепровір адресу, щоб не було як минулого разу.

- Вже двічі провіряла, а завтра третій раз, я більше так не помилюся, тим паче, що ти цю справу повністю довірила мені, ти ж розумієш хочу себе максимально проявити.

- Розумію, але я й так вважаю тебе цінним робітником.

- Приємно це чути.

Кіра пішла у свій кабінет, вона працювала як завжди зосередившись й не помітила як вже настав час йти додому, також треба було зайти до Кирила та забрати Лею. Зранку, коли вона приїхала його не було вдома, вона подзвонила, виявилось він вигулював Лею, а в неї не було часу чекати, вона домовилися, що вона забере собаку після роботи.

Припарковавшись у гаражі, вона побачила, що Кирило вдома. Вона подзвонила у дзвоник, двері швидко відчинили, наче він чекав її виглядаючи у вікно. Яка дурна думка.

- Привіт.

- Привіт. Лея вже зачекалася.

Вона зазернула через його плече, Лея розвалилася на тому ж коричневому дивані, що й на фото.

- Щось вона не виглядає сумуючою.

Кирило розсміявся.

- Проходь.

Він посунувся пропускаючи її, їй чомусь стало ніяково наче вона вторгається у чужий простір.

- Дякую, за запрошення та я й так тобі з Олею нав’язала Лею.

- Дурниці, проходь, я як раз накривав стіл.

- Тим паче не хочу переривати вечері.

- Я впевнений ти ще не вечеряла, так чому не повечеряти з нами?

Вона поміркувала, та все ж таки погодилася, в неї не було нічого готового, довелося б готувати чи замовляти щось.

Як завжди у будинку було чисто та гарно, Лея побігла до неї.

- Таки сумувала за мною красуня.

Хаска облизувала їй руку, а іншою рукою вона гладила Лею. Коли вона пішла на кухню, Лея послідкувала за нею.

Але яке було її здивування, коли Кирило дістав другу, а не третю тарілку. Вона була спантеличена.

- А де Оля?

Кирило виглядав засоромленим та засмученим.

- Я знав, що якщо я скажу, що ми будемо вдвох ти тим паче відмовишся.

- А все ж таки де Оля?

- Не переймайся, я не тримаю її зв’язаною у підвалі, ми розсталися.

- Співчуваю.

- Все гаразд, я вже майже звик, ми майже місяць як розсталися.

Вони сіли за стіл, їй було цікаво що буде на вечерю, її чоловік ніколи не готував, він вважав, що готувати це її обов’язок. Кирило поклав на стіл м’ясний рулет та картопляно-овочеву запіканку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше