Розділ 8

Опинившись на терасі, Марина дістала мобільний та зайшла до мессенджеру. Аліна була онлайн.

- Привіт подружко, - мовила вона, коли Аліна прийняла виклик відео дзвінка.

- Марино! Нічого собі. Ти так змінилася, - із захватом вигукнула вона. – Я буквально не впізнаю тебе!

- Я сама себе не впізнаю. Над моєю зовнішністю попрацював дуже хороший стиліст.

- Ого. Ти справді виглядаєш неймовірно, - усміхнулась Аліна та заправила пасмо волосся за вухо.

- Зараз я знаходжусь на свого роду світській вечірці. Тут багато ділових людей, які говорять українською, а от їхні жінки схоже зовсім не розуміють нашої мови. Мені навіть поговорити немає з ким. – Зізналася Марина. – Я сиділа поряд з Сергієм, але раптово відчула, що мені потрібне свіже повітря. Я почуваюся зовсім не в своїй тарілці. Це просто жах.

Аліна розсміялася.

- Нічого, ти ще звикнеш до цього. На все потрібен час. Завтра приїздить моя мама, ми хочемо піти до весільного салону щоб підібрати мені сукню. Ти приєднаєшся до нашої маленької компанії, чи будеш зайнята іншим?

- Ти що! Я не можу таке пропустити! Зателефонуєш мені прямо із магазину, - попросила Марина.

- У мене ще так багато справ. Потрібно вибрати листівки із запрошеннями на весілля, підібрати квіти, подумати над тим, що офіціанти будуть подавати гостям. У мене скоро дах поїде. Я не думала, що весілля – це така важка праця. – Аліна запустила пальці у волосся та провівши ними по всій довжині, поклала лікті на стіл.

- Шкода, що мене немає поряд. Я б з радістю тобі з усім допомогла.

- У мене невелика проблема. Моя матір недолюблює Ігоря, - несподівано повідомила Аліна.

- Чому це? – Здивувалася вона.

- Вона вважає, що багаті чоловіки не вміють берегти вірність і водяться з безліччю різних дівчат. Це в їхній природі.

- Не слухай свою Матір. Ігор прикинувся безхатьком тільки для того, аби завоювати тебе. Не думаю, що отримавши твою руку, він порине з головою у обійми до інших жінок. – Марина говорила серйозно і Аліні здалося, що подруга і справді так думає.

- Ти права. Я не повинна накручувати себе тільки через те, що Ігор не подобається моїй матері. Завжди потрібно слухати власне серце.

- І що твоє серце підказує тобі? – Весело запитала Марина.

- Що Ігор хороший чоловік. Він саме той, хто мені потрібен, - мовила Аліна.

- Оце вже краще! – Радісно вигукнула Марина та поглянула кудись в сторону.

На терасу вийшла гарна жінка років 40. Вона привітно усміхнулась Марині та підійшовши до перил, стала неподалік.

- Гарний вечір, не зважаючи на те, що почався дощ, - мовила вона тихим, мелодійним голосом не дивлячись на Марину.

Дівчина відкрила рота від подиву і поглянула на Аліну.

- Сонечко, ти не будеш проти, якщо я зателефоную тобі пізніше?

- Звичайно ж ні, - усміхнулась Аліна.

Заховавши телефон до маленької червоної сумочки, Марина розвернулась та несміливо підійшла до жінки.

- Ви говорите українською?

Жінка поглянула на неї, дістала із сумки пачку цигарок та підпаливши одну, повільно вдихнула та видихнула сизий дим.

- Так, я говорю українською. Не так добре, як хотілося б, але говорю. Мене звати Мадлен, - вона подала руку Марині і та легенько стиснула її у відповідь.

- Я Марина.

- Марина. Гарне ім’я, - усміхнено мовила вона.

- Ох, ви перша хто назвали мене правильно, - не стримала сміху Марина. – Мене називали і Маріанна, і Марена.

Мадлен усміхнулась у відповідь.

- Я помітила, що ти засумувала на цьому вечорі, тому вирішила скласти тобі невеличку компанію. Мені сказали, що ти українка, і я така: «О, схоже ми з тобою зможемо про щось поспілкуватися», - мовила вона.

Марина поглянула на сад перед будинком та прислухалася до шуму дощу.

- Я спробувала завести розмову із Даною, здається так її звати, але вона зовсім не знає моєї мови, - Марина трохи призадумалася, але реакція Мадлен була несподіваною.

- Ох! Дана! Не звертай на неї уваги. Якби вона і розмовляла українською, то в тебе все рівно нічого не вийшло. Вона доволі пихата особа, завжди всім незадоволена. Я не пам’ятаю ні одного дня щоб вона посміхалася! – Мадлен нахилилася до Марини та голосно прошепотіла, ніби боялася, що Дана може їх почути, - Дана не любить посміхатися, тому що вважає, що це погано впливає на її авторитет. Вона завжди зберігає холодний вираз обличчя щоб там не було. Така собі неприступна скала. Хммм!

- Не думаю, що у неї правильний підхід до всього. Люди люблять, коли інші посміхаються, - мовила Марина.

Мадлен пильно поглянула на Марину.

- Наші чоловіки нас покинули. Мій он там, - вона вказала рукою на той самий стіл за яким нещодавно сиділа Марина. – Він сидить поряд із твоїм Сергієм.

- О, це так чудово. А чому ви не приєдналися до нас за столом?

- Сергій дуже тебе любить, тому він дозволив тобі приєднатися до них. Зазвичай, під час таких розмов, жінки тримаються на відстані та спілкуються між собою.

- Тепер зрозуміло, - Марина трохи насупила брови, переварюючи все, що зараз почула.

- Ти звикнеш. Бачу, що ти почуваєш себе чужою. Новеньких помітно зразу, вони ніби качки, які загубилися в незнайомому місці, - Мадлен продовжувала говорити, а Марина тим часом чудово зрозуміла, що ця жінка права, як ніколи.