Розділ 43

Сергій прийняв сидяче положення на простирадлі, поклав руки на коліна та дивився прямо перед собою. Помітивши, що Ігор поступово наближається до нього, опустив погляд. Всі його мускули разом напружилися, коли друг всівся поряд.

- Райські проблеми не повинні переноситися сюди, - тихо мовив Ігор спостерігаючи за Аліною, котра тепер була поряд з подругою.

Сергій міцно стиснув щелепи.

- Все було чудово, ми провели незабутній вечір. Але посеред ночі вона розбудила мене зі словами, що не може заснути. Потім пішла до ванної кімнати і просиділа там майже до самого ранку. Перші промені сонця прорізали ранок, коли вона вийшла та мовчки лягла в ліжко. Я так і не зміг допитатися в неї, що сталося.

- Здається Іспанія не йде на користь нашим дівчатам, - криво усміхнувся Ігор, а в його голосі промайнула левова доля іронії. – У Аліни взагалі йде місячний цикл.

Сергій кинув на друга насмішливий погляд.

- Що? – Розсміявся він. – Оце так!

- Через що виникла сварка? – Обличчя Ігоря враз стало серйозним.

- Марина заговорила про весілля.

- Ти зробив їй пропозицію?

- Ні. Я поки що не збираюся йти на такий крок. Звичайно, я кохаю Марину, але зараз рано про таке говорити.

- Ти не готовий вивести ваші відносини на другий план, - спокійно констатував Ігор та з розумінням опустив товаришу руку на плече.

- Не в тому річ, просто… Час не підходящий.

- А може якраз ідеальний час для того щоб перейти на інший рівень?

Сергій задумливо поглянув на Ігоря, але нічого не відповів. Він розумів, що в словах друга є доля правди, але не хотів давати йому зрозуміти, що він правий. Марина дійсно займала саму більшу частину в його серці. Тільки вона змушувала його прокидатися з ранку та кожного разу посміхатися. Це все її заслуга, цілковито її.

Вечір був жарким та вологим. Тепло, що підіймалося від самої землі, пробиралося під одяг та доторкалося до шкіри. Марина тримала Аліну за руку йдучи по квітучій вулиці, освітленій яскравими нічними ліхтарями. Одягнені в легенькі літні сарафани довжиною до колін, вони весело розмовляли одна з одною. Сергій з Ігорем йшли позаду, як завжди одягнені бездоганно: у Ігоря чорна сорочка, рукава якої закочені до ліктів, чорні штани та шкіряний ремінь із золотою бляшкою, у Сергія те саме, але біла сорочка.

Марина обернулася через плече та кинула спокусливий погляд на Сергія. Помітивши, Сергій усміхнувся їй куточком губи.

- А ходімо потанцюємо! – Голосно запропонувала Аліна, ткнувши пальцем у напрямку літнього танцювального майданчику де грала весела музика та зібрався доволі не малий натовп людей, які відпочивали.

- Так, ходімо туди! – Вигукнула Марина, підбігла до Сергія, вхопила за руку і повела в сторону музики, що так і манила своїм звучанням.

- Ходімо, - усміхнено погодився він, не в силах противитися натиску Марини.

Танц-майданчик освітлювався великими гірляндами денного світла, неподалік вони помітили літню естраду на якій співав незнайомий гурт на іспанській мові.

- О, жива музика! – Захоплено видихнула Марина.

- А я бачу бар, - погляд Ігоря так і прикипів до бармена за стійкою, який уміло змішував коктейль для якоїсь парочки.

Швидко переглянувшись, Сергій з Ігорем майже на в перегонки кинулись туди.

- Ей, а як же ми? Хто потанцює з нами! – Вигукнула їм в слід обурена Марина.

- Ми приєднаємось до вас трохи згодом! – Веселощі чулися в голосі Сергія.

Марина скептично полянула на подругу та мовила:

- Чоловіки. Завжди поводять себе, як маленькі діти.

- Єдине, що міняється з віком – це ігри, - із розумінням усміхнулась Аліна.

- Ходімо танцювати, добре, що ми є одна в одної, - радісно мовила Марина і потягла Аліну прямо в натовп танцювальників.

Піт так і лився градом по її тілу. Марина не встигала витирати його з обличчя, як нові краплинки невпинно з’являлися на шкірі. Вологе волосся противно липло до спини та рук.

- Яка спека, я скоро помру, - Марина помахала рукою перед своїм обличчям, щоб відчути хоч якийсь натяк на прохолоду.

Аліна, яка теж трохи спітніла, оглянула людей, які танцювали поряд. Схоже на цьому майданчику спітніла більше за всіх тільки Марина. Кинувши занепокоєний погляд на брюнетку, Аліна запитала:

- Марино, як ти себе почуваєш?

- Добре, а що?

- Ти занадто мокра, твій одяг потрібно викручувати.

- Я знаю! – Марина підняла вказівного пальця вгору. – Ходімо на пляж, я хочу поплавати щоб освіжитися. Тобі також не завадить.

Аліна бачила в очах подруги чортячі іскорки, тому не хотіла псувати їй настрій.

- Добре, як скажеш. Але спочатку ми повинні попередити наших чоловіків.

- До біса! Потім попередимо! – Нестримно мовила Марина та побігла в сторону моря.

На нічному пляжі нікого не було. Марина скинула з себе весь одяг та попрямувавши до моря, почала плавно занурюватися в добре нагріту за день, теплу воду.

- Ти що будеш плавати оголеною? – Здивування було в голосі Аліни.

Подруга обернулася через плече, вона вже стояла по коліна в темній воді.

- Давай зі мною! Облиш одяг, спідню білизну і йди сюди, тебе ніхто не помітить! – Марина продовжила занурюватися.

Окинувши нерішучим поглядом пустинний пляж, Аліна оглянулася туди де чулася музика, через відстань вона грала тихіше та почала повільно роздягатися. В її думках було лише одне: «Хоч би їх ніхто не помітив».

- Ти йдеш чи ні?! – Десь із темряви заволала Марина.

Мовчки, Аліна теж ступила в воду. «Тепла наче чай» - промайнуло в її думках. Підпливши до Марини, вона завмерла поряд. Волосся подруги було мокрим, вона відкинула його назад, погляд буравив темну воду не моргаючим поглядом.

- Він мене не кохає, - майже пошепки заговорила Марина.

- Що ти таке говориш? Звісно кохає.

- Я підняла тему весілля, а він розпсихувався. Розпсихувався розумієш? – Марина кинула в Аліну спопеляючий погляд.