Розділ 52

Стукати в двері не хотілося зовсім, замість цього було велике бажання розвернутися та втекти геть. Серцем вона відчувала, що як тільки скаже Сергію про вагітність, він зразу ж покине її. Доки Марина збиралася з думками, двері каюти відчинилися прямо перед її носом. Перелякана, вона розгублено закліпала очима.

Блакитні чоловічі очі деякий час вивчали обличчя Марини, а потім він посміхнувся. Марина не відразу зрозуміла, що перед нею не Сергій.

- Оу, я… - Вона затнулась.

- Ти не схожа на офіціантку, - весело підморгнув їй чоловік.

З каюти почувся до болю знайомий голос Сергія:

- Кого там принесло Юро?

Юрій відступив в сторону і в полі зору семи чоловіків, які сиділи за столом з картами в руках, виникла Марина.

Сергій декілька секунд мовчки вивчав її, а потім мовив:

- В чому справа Марино?

- Ти потрібен мені, для розмови, - майже прошепотіла вона.

- Я зараз трохи зайнятий, як бачиш, - він багатозначно кинув погляд на карти.

- Повір розмова важлива.

Сергій зітхнув, але встав з місця.

- Поки що без мене, - кинув він своїм новим товаришам і попрямував до Марини.

Підіймаючись сходами на палубу, Марина відчувала, як все її тіло тремтить, а ще вона відчувала на своїй спині пильний погляд Сергія. Вібрації невдоволення так і летіли від нього, але він старанно тримав рот на замку.

- Тут можна знайти хоч якесь безлюдне місце? – Роздратовано мовила вона, озираючись навкруги.

- Ми в круїзі, на вечірці де багато гостей. Напевне ти вибрала невдалий час для серйозної розмови, - почула вона його голос за своєю спиною.

- Я сама це чудово розумію, можеш не філософствувати.

- Тоді може краще відкласти нашу бесіду до іншого разу? Коли час буде підходящий. Скажем, після вечірки, - мовив він і Марина розвернулася до нього обличчям.

Сергій стояв засунувши руки до кишень штанів та стомлено дивився на неї.

- Треба поговорити зараз Сергію.

- Що такого важливого стряслось, що ти відірвала мене від гри в покер? – Їдко запитав він.

Марина дивилася на нього не моргаючим поглядом.

- Ти можеш не говорити так?

- Як, Марино?

- Ти поводиш себе, як покидьок!

Сергій завмер.

- Он воно значить як, - тихо подав він голос. – Тоді як поводиш себе ти? Весь час, що ми знаходимося у цій триклятій Іспанії, тебе ніби підмінили. Ти не хочеш розмовляти зі мною, постійно ображаєшся, а тепер тебе шокує чому я такий?

- Вибач, - Марина потупила погляд переминаючись з ноги на ногу. – Я кохаю тебе і хочу розповісти тобі дещо важливе.

- Я теж кохаю тебе Марино.

Глибоко вдихнувши вона не мовила ні слова.

- Ну, говори. Я слухаю, - Сергій трохи нахилився вперед.

Марина вагалася, їй не подобався його тон і поведінка, але вона розуміла, що Сергій правий. Вона сама винна у такому ставленні до себе.

- Я… Я не можу. Вибач, що відволікаю тебе від твоєї життєво важливої гри, - збиваючись заговорила вона швидко.

Сергій дивився на неї, як на ненормальну.

- Знову починається? – Прищурився він.

Тільки но Марина хотіла відкрити рота для протесту, як їх відволікли. Незнайомий Марині чоловік підійшов до Сергія та щось прошепотів на вухо. Сергій посміхнувся та згідно хитнув головою.

- Ну так… Що? – Вся його увага знову належала Марині.

- Я бачу, що тобі не хочеться цієї розмови.

- Не верзи дурниць, до того ж, я не бажаю сваритися ні зараз, ні будь-коли іще. Ти знову почуваєш себе кепсько? Хочеш повернутися в номер готелю?

- Ні. Сергію я… У нас буде…

Вона не встигла договорити тому що їх знову перервали. На цей раз Сергій відійшов в сторону щоб поговорити.

Марина переминаючись на місці, розвернулася та підійшла до перил. У повітрі пахло морем і ще чиїмись французькими парфумами. Від концентрованого солодкого аромату запаморочилось в голові і Марина зморщила обличчя в огиді. Більшість запахів в період вагітності, викликали в ній справжню відразу. Дуже часто просто не вистачало свіжого повітря.

- Ну що, поговорила з ним? – Аліна опинилася поруч так несподівано, що Марина підстрибнувши на місці, приклала долоню до грудей.

- Ти мене налякала. Хіба можна так підкрадатися? – Нервово усміхнулася вона. – Я не встигла розповісти Сергію, нам весь час хтось заважає. Може розказати завтра?

- Як хочеш, це ваші справи. Просто ти і так довго тягла з цим.

- Знаю, але що тепер поробиш? – Марина сильно стиснула руками перила та поглянула в нічну темряву.

- Сергій йде сюди, - повідомила Аліна, багатозначно поглянувши на подругу, після чого зникла з поля зору.

Теплі руки коханого чоловіка обійняли її за талію та притиснули до себе. Марина відчула могучі груди Сергія своєю спиною, а потім дотик його губ до її шиї.

- Я хочу знати причину твоєї скаженої поведінки кохана. Ти про це хочеш поговорити чи не так? – Прошепотів він їй в потилицю.

Марина відчувала жар його подиху у своєму волоссі.

- Так, ти вгадав, - прошепотіла вона і повільно розвернулася до нього. – Сергію, я вагітна.

Спочатку він отетеріло дивився на неї, потім відмер та відступивши на крок, поглянув з недовірою.

- Як це вагітна? – Шоковано запитав він.

- У нас буде дитина. Ти станеш татком, - не менш отетеріло відповіла Марина.

- Хмм, - Сергій почухав великим пальцем за вухом.

- Ти в шоці? Я теж, але це правда. Я не брешу тобі. Саме через вагітність я і поводжу себе неадекватно, вибач за це. Я хотіла тобі розповісти, але не наважувалася.

- Як давно ти про це дізналася? – Примружив він очі.

- Коли потрапила в лікарню. Аналіз моєї крові показав що…

- Я зрозумів, - швидко перебив її він. – І ти хочеш сказати, що це моя дитина, - констатував він.

- Звісно твоя, а чия ж іще?!  

Такого обурення Марина ще ніколи не відчувала. Коли Сергій посварився з нею через балачки на рахунок весілля, їй не було так боляче, як зараз.