Розділ 54

Побачивши Аліну, він взяв її за руку та притягнувши до себе, обійняв.

- Ось ти де, а я повсюди тебе шукаю, - прошепотів Ігор в її губи.

- Справді? – Вигнула вона брову, усміхаючись. – Погано ти мене шукаєш, тому що я знайшла тебе перша, - тепер уже прошепотіла Аліна.

Небо було вкрито сизими хмарами, через що море здавалося сірим. Сергій стояв на березі, задумливо вдивляючись в далину. Руки як завжди в кишенях, але єдине в чому була відміна, - зараз він не був так в собі впевнений, як зазвичай.

Марина шокувала його. Приховувати це він не збирався, тому що ситуація і справді була незвичайною.

- Про що задумався?

Голос Ігоря за спиною, потривожив думки Сергія і він обернувся.

- Вся ця ситуація… Ігоре, я не думаю, що Марина зраджувала мені, але я також не впевнений, що це моя дитина. Прокляття! Напевно я сам не знаю у що вірити, - зітхнув він.

- Зберися! – Скомандував Ігор. – Ти чоловік чи ганчірка?

Губи Сергія розтяглися в усмішці, почувся його тихий сміх.

- А щоб ти зробив на моєму місці Ігоре? Ти повірив би чи ні?

- Я б одружився. Відповідальність яка скоро ляже на твої плечі, зараз саме головне. Якщо наробив справ, то не тікай від цього, а будь чоловіком.

- Я не можу мати дітей! – Вигукнув Сергій.

- А Марина тобі не зраджувала! Так хто із вас двох щось приховує, ти чи вона?

- Не знаю, що тут сказати, - Сергій насупився дивлячись собі під ноги.

- Ти повинен ще раз пройти обстеження, повторно. І не смій мені перечити, зрозумів? Я твій бос Сергію, ти повинен підкорятися, - хитро підморгнув Ігор з усмішкою на обличчі.

Сергій теж розсміявся.

- Ти бос на роботі, а не в моєму власному житті друже. Але все ж таки ти правий, я повинен зробити це знову, в противному випадку мені не знайти собі спокою.

- От і добре, - мовив Ігор. – Поїдеш в Германію?

- Так, самий кращий варіант для мене саме ця країна, - відповів Сергій та стиснувши губи, почухав потилицю.

- Сергію, розберись нарешті в собі та вирішіть з Мариною всі ваші питання, домовились? – Ігор пильно поглянув на нього. – Мені потрібен той старий Сергій, мій товариш та колега. Скажи будь ласка, хто ти і куди його подів?

- Я зрозумів тебе.

Марина лежала на ліжку животом вниз, піт градом котився по її тілу, вона просто відчувала неймовірну духоту, яка спалювала її легені.

- Господи Аліно, я зараз помру, - простогнала Марина відкинувшись на спину. – Вибач, що псую тобі медовий місяць, вибач!

- Марино заспокойся, все гаразд.

Аліна сиділа поряд із нею на ліжку та заспокійливо доторкнулася до плеча подруги щоб погладити.

- Не треба! – Різко вигукнула брюнетка. – Забери свою руку, дудь ласка.

Аліна швидко прибрала руку.

- Вибач.

- Нічого, просто до мене зараз краще не доторкатися. Це просто жах! – Вигукнула вона. – Сергій сьогодні телефонував до боса з Англії Річарда, сказав, що ми не повернемось поки що до Лондона. Аліно, Сергій на днях хоче відвезти мене знову до Кривого Рогу, він хвилюється за мене і хоче щоб я пішла до лікаря.

- Думаю це буде правильно, - потиснула плечами Аліна. – Що краще для тебе – краще і для нього.

Марина стрімко сіла на ліжку.

- Але я не хочу їхати! Ми пробули в Іспанії лише два тижні, це занадто мало!

- Ти вагітна Марино.

- Ну то й що? Морське повітря дуже корисне та і клімат мені до вподоби.

- Два тижні в Іспанії не так вже й мало. Інші люди їдуть на відпочинок лише на тиждень…

- Не зрівнюй мене з іншими людьми Аліно! – Марина погрозливо виставила палець вперед під самий Алінин ніс.

- Добре-добре, як скажеш! – В примиренні Аліна виставила долоні перед собою.

- Поговори з Ігорем, а Ігор нехай поговорить з Сергієм. Ми повинні залишитися тут.

- Ти повинна пройти обстеження в лікаря. На ранніх стадіях вагітності є великий шанс втратити дитину. Ти ж цього не хочеш? – Мовила Аліна.

- Звичайно я не хочу цього! – Голосно обурилась Марина. – Я швидше втрачу дитину, якщо Сергій забере мене звідси! Тому ти повинна виконати моє прохання просто негайно. Мені дуже потрібен спокій, а Сергій зі своїми тарганами тільки додає мені проблем! Йди зараз до Ігоря і поговори з ним.

Марина спокійно опустилася на ліжко, глибоко вдихаючи і видихаючи повітря.

- Може підмостити тобі подушку? – Запитала Аліна.

- Не треба! – Марина перелякано махнула рукою і Аліна розсміявшись, піднялася з постелі.