Розділ 1

Пройшла неділя.
Катарін приїхала в свою нову квартиру. Вона була маленькою і затишною. Коридорчик з вішалками для одежі та  тумбочкою для взуття.
Ванна кімната в якій вміщалося все необхідне була зроблена в біло-синіх кольорах.
Навпроти дверей ванної були двері в кімнату.
Кімната була середня за розміром. Там поміщалась ліжко, велике м'яке ліжко. Навпроти якого був велечезний плюс цієї квартири. Це було вікно замість стіни, яке закривалося бордовими шторами.Також в кімнаті були ще одні двері, вони відкривали маленьку гардеробну. 
На кухні теж було таке вікно. Також там був неветикий стіл, пару стільців, ну і звісно місце для приготування їжі.
Катарін збиралася на навчання.
На ліжку лежала  біла блуза зі знаком спостерігачів, відкрита кнага довкола, якої літали букви. Така блуза чи сорочка була у кожного учня коледжу спостерігацтва. Сьогодні до цієї блузи вона вирішила одягти темно-синій діловий костюм, взути чорні лодочки.
Розчесавши своє довге та хвилясте каштанове волосся, вона вирушила на навчання. Дівчина не користувалась косметикою, вона і без того була гарна.
В коледжі зібрали лінійку, щоб привітати всіх учнів з початком навчального року. Потім учні пішли на свої заняття.
Катарін сіла за п'яту парту.
-Привіт, - сказала біля неї не висока дівчина з світлим волоссям та голубими очима.
Катарін підняла голову і теж привіталась.
-Привіт. Як тебе звуть? , - спитала з посмішкою вона.
-Ніколь. А тебе?
-Катарін. Для своїх Кат. Сідай біля мене.
Ніколь так і зробила.
Дівчата дуже здружились.
-Пішли кудись прогуляємось сьогодні ввечері, - запропонувала світловолоса.
Каиарін задумалась.
" А чом би й ні" - подумала вона. А в голос сказала
-Пішли.
Виявилося Ніка живе не далеко від Катарін.
                            
Вечір.
Кат збиралась на вечірню прогулянку.
Одягла світлі джинси та ніжно-рожеву толстовку.
Коси зібрала у високий хвіст та подивилася своїми янтарними очима в дзеркало.
"Ну, що ж. Чудово.", - подумала дівчина та вийшла з дому.

                            
Вона дійшла до назначеного місця.
Ніка вже чекала її там.
-Ну, що? Куди підемо? - запитала дівчина у нової подруги.
-Може в кафе, Кат? Тут є одне неподалік звідси.
-Пішли.

Кафе було доволі просторе.
Дівчата сіли біля вікна. Усю чарівність цього кафе портила невелика компанія хлопців, яуі жваво, щось обговорювали та сміялися.
-Що ви бажаєте? - запитала офіціантка в дівчат.
-Мені латте, - нерозгубилася Ніка.
-Мені теж, - сказала Катарін.
Дівчата весело розмовляли та пили латте. Виявилося в них багато спільного.
На дівчат прилетіла вода. 
Спочатку хлопці здержувалися, а потім пирснули зо сміху. 
Катарін роздратувалася. Заводилася вона легко. 
-Ах, ти ж, придурок! - крикнула вона хлопцеві з пляшкою в руках. 
Той був в шоці, та й його друзі теж. 
-Я?!
-А хто ж іще? - вже  казала Ніколь. 
-За базаром слідкуйте, малявки! - сказав хлопець середнього росну з русявим волоссям. 
-Сам ще далеко не втік! - кричала Кат. 
Усі троє хлопців розлютилися. 
-Може їх в іншу паралель закинути? - запитав у друзів високий хлопець з чорним волоссям та сірими очима. 
-Дивись, щоб я тебе не закинула! - все більше кричала Катарін. Правда вона ще не вміла цього робити. 
-Заспокійся, - казала на вухо Ніка 
-Пішли звідси, а то тут ці придурки, - кинула Кат подрузі. 
-Ти по менше балакай! - крикнув русявий. 
-Та заспокойся. Я ж навіть не на них лив., - сказав друг, який  мовчав. Він був високим зі світлим волоссям.

-Придурки, - всю дорогу повторювала Катарін. 
-Заспокойся, - сказала Ніка. - Вже дійшли. 
Вони буми між своїми вулицями. 
-Ну, що ж. Бувай, побачимося завтра., - сказала Ніка своїй новій подрузі. 
-Пока. - відповіла Катарін. 
Прийшовши додому, Кат прийняла душ та лягла спати. Завтра новий день