Глава 6

Глава 6

Зайшовши в офіс, Віктор порадів, що не відчуває втоми після безсонної ночі. Прийшли результати перевірки, і начальниця зібрала всіх на нараду. Правда, це важко назвати нарадою, скоріш розбором польотів, з роздачею критики кожному співробітнику. Майже весь персонал поставився спокійно, навіть байдуже. До таких розборів поступово звикаєш, і розумієш, що перевіряючий завжди буде чимось незадоволений, знайде порушення. Власне, в цьому і полягає робота перевіряючого, а інакше, нащо він потрібен?

Однак, коли справа дійшла до Ігоря, той не зміг адекватно сприйняти критику. До сьогоднішнього дня тихий і врівноважений інспектор по сімейних справах, раптом розлютився, обізвавши Ганну «некомпетентною, молодою вискочкою, що займає посаду, на яку не заслуговує». Але Ганна не з тих, хто дає себе в образу, і у відповідь Ігор почув, що він сам некомпетентний, якщо за 20 років роботи тут так і не зміг піднятися кар'єрними сходами.

Від виниклої сварки колектив трохи пожвавився, і став з захопленням спостерігати, чим це закінчиться. Хтось уже готовий був поставити на «звільнення з ганьбою», звісно Ігоря. Хтось, навпаки, вважав, що досвід роботи з незаможними (алкоголіками, наркоманами, декласованими елементами) переможе, і Ганна в сльозах піде з посади начальниці. Тільки Антон дивився на колег із засудженням, як на дітей.

Але, к загальному розчаруванню, до звільнень не дійшло. Ігор вийшов з кабінету, грюкнувши дверима, а Ганну цей демарш цілком влаштував, і вона взялася за наступного співробітника.

Віктора теж не обійшли увагою, хоч і по дрібницях. Звичайно, у нього є недоліки в роботі, звичайно, він щось десь не так оформив, не встиг здати в термін, але все це не носило критичного характеру. Психолог відбувся кількома їдкими зауваженнями на свою адресу, і продовжив дрімати. Кажуть, що спати з відкритими очима вчать в морській піхоті. Ага. Ви попрацюйте на державній службі, навчитеся не тільки спати з відкритими очима, а ще й відповідати на питання керівництва, не відриваючись від сну!

В іншому день пройшов спокійно, і рівно о 18.00 Віктор залишив кабінет.

Можна було б сісти на автобус, який довіз би Віктора до будинку за 5-7 хвилин. Але хлопець вирішив прогулятися. Йти недовго, хвилин 30, досить, щоб освіжити голову від сторонніх думок і поміркувати над вчорашньою практикою. Що це було – сон чи транс з галюцинаціями – Віктор так і не зрозумів...

Його роздуми різко перервало відчуття небезпеки і страху. Він навіть сторопів і озирнувся по сторонах, але не помітив нічого підозрілого. Тоді звідки страх? Віктор, зменшивши хід, продовжував оглядатися, в надії знайти джерело небезпеки. Проходячи повз невеликого дворика, він зрозумів, що там щось відбувається. Він уже почув незрозумілі шелестіння і шепіт. І чітко вловив злобу, агресію. Тільки зараз хлопець зрозумів, що страх не був його власним почуттям. Він відчув його, так, але це почуття не його, а когось іншого. Як і злість, вона теж виходить від іншої людини.

Тихо, намагаючись не шуміти й триматися в тіні будинку, Віктор обережно прокрався в дворик. Оскільки було темно, він не зміг чітко розгледіти людей, але по силуетах зрозумів, що там 2 людини. Коли очі звикли до темряви, хлопець побачив, що одна людина обшукує іншу, а та інша стоїть, не рухаючись, піднявши руки і щось бурмочучи. Сумнівів бути не могло – на очах Віктора відбувається пограбування.

– Стули пельку! – тихо, але сердито прошипів грабіжник.

Пройшовшись по кишенях жертви, грабіжник переклав знайдене «добро» собі в кишеню і різко вдарив потерпілого. Після чого швидко зник в тіні дерев. У двір ведуть два входи, один пішохідний – той, в якому знаходиться Віктор, другий – арка будинку, через яку заїжджали машини. Через нього, мабуть, і вийшов злочинець.

Віктор подивився на жертву, яка лежала на землі, не видаючи ні звуку. Дивно, удар в тулуб не може відправити людину в глибокий нокаут, якщо тільки... Якщо тільки він не був нанесений ножем. На жаль, Віктору не вдалося розгледіти в руках грабіжника зброю, але він же міг здогадатися! Інакше з чого б потерпілий покірно дозволив себе обшукати і пограбувати?

Першим спонуканням хлопця було кинутися до потерпілого та допомогти, раптом той чоловік ще живий? Але чи не станеться так, що його ж потім і звинуватять у вбивстві? Знаючи роботу правоохоронних органів, Віктор вирішив, що доцільніше буде «робити ноги», і якомога скоріше.

Переконавшись, що вулиця безлюдна, і його ніхто не побачить, Віктор вийшов з дворика та швидко пішов додому. Як невдало, що він вирішив змінити свою стару курточку з капюшоном на модне стильне пальто. Зараз капюшон був би дуже доречним.

У квартирі Віктор насамперед вмився холодною водою. Не сказати, що він наляканий, хоча стати свідком вбивства – таке здатне багатьох вивести з рівноваги. Можливо, і Віктора би вивело, в інший час цілком ймовірно, що він би запанікував. Але зараз його думки були зайняті нічним кошмаром.

– Невже це правда? – запитав Віктор власне відображення в дзеркалі ванної. – Невже та фігура, її слова – щира правда? Адже вона говорила, що я буду потрапляти в якісь події з емоціями...

«А чого ти чекав? – відповів йому внутрішній голос. – Які сильні емоції ти знаєш? Страх, гнів, відчай, пристрасть. Ось ти й зіткнувся з острахом, гнівом і розпачем».

Навіть не витираючись рушником, забувши вимкнути світло у ванній, Віктор пройшов до вітальні, а звідти в спальню, потім повернувся назад, і знову повторив маршрут. Коли йому доводилося над чимось розмірковувати, він не міг всидіти на місці, і цілу годину бродив по квартирі.

– Є тільки один спосіб перевірити, правда це чи ні, – осінило Віктора. – Фігура сказала, що в книзі є якийсь спосіб вийти на зв'язок, для передачі емоцій. Якщо я правильно все запам'ятав, звичайно...

Хлопець швидко відшукав роздруківку і став гортати сторінки в пошуках потрібної методики. Вона знайшлася всього через десяток сторінок. Сівши на підлозі, Віктор двічі прочитав інструкцію, і взявся виконувати. Деякий час нічого не відбувалося, потім він відчув, що кінцівки стали важкими, складно навіть поворушитися. Начебто тіло більше не слухається його, хоча він може відчувати все – голод, прохолоду, як затекла нога через тривале сидіння.