Глава 7

Глава 7

Прокинувся Віктор в чудовому настрої. Трохи дивно, з огляду на вчорашні події. Будь-яка нормальна людина відчувала б занепокоєння, докори сумління, бажання з'ясувати, чи знайшли тіло, чи ловить поліція злочинця. Але Віктору це було нецікаво. Він поснідав, подивився серіал, відповів на повідомлення в месенджері, та замислився, чим би зайнятися в суботній день.

Від дівчини повідомлень не було. Мабуть, всерйоз образилась. Уже півроку, як вони зустрічаються, і всі ці півроку вона намагається заманити Віктора в свою компанію, познайомити з друзями. А він завжди відмовлявся, знаходив приводи уникнути цих знайомств. Йому цікавіше зіграти катку в APEX, ніж ходити з малознайомими людьми до клубу, попивати коктейлі й обговорювати, що крутіше – Каппа чи Лакоста, і які аксесуари будуть в моді в новому році.

Віктор підійшов до вікна. Листопадове сонце просто наполягало на прогулянці, пропонуючи насолодитися останніми теплими днями. Чи варто впускати таку можливість?

Кілька хвилин на збори, і Віктор поповнив ряди гуляк. Недалеко від його будинку проводився якийсь ярмарок. Незважаючи на те, що зараз будь-який товар можна замовити в інтернеті, сидячи в зручному кріслі, або купити в звичайному магазині, ярмарки, як і раніше, притягують натовпи людей. Кожен робить вигляд, що йому дуже цікаві дрібнички на прилавках, продавці рекламують свої товари, при цьому всі прекрасно розуміють, що ніхто нічого купувати не збирається. Абсолютно безглузда, проте весела розвага.

Віктор, як і інші тут, повільно проходив уздовж наметів, розглядаючи дешеві речі, явно доставлені з Китаю. Періодично він задивлявся на перехожих, намагаючись вгадати їх настрій, рід занять, захоплення. Він з дитинства захоплювався складанням психологічних портретів перехожих, напевно, тому й вибрав психологію, як професію.

– Шикарній дівчині шикарні квіти! – пролунали неподалік чоловічий голос і жіночий сміх.

Віктор озирнувся, заінтригований «шикарною» дівчиною, і побачив парочку. Явно тільки недавно познайомилися. Можливо, перше чи друге побачення. Обидва симпатизують один одному, посміхаються. Дівчина і справді гарна, до того ж не пошкодувала часу на макіяж, готуючись до побачення. Погляд Віктора впав на чоловіка. Звичайний хлопець, непогано вдягнений, приємна зовнішність, присутній деякий шарм. Такі подобаються дівчатам, особливо, якщо ще й язик підвішений.

Дівчина, тримаючи букет з трояндами однією рукою, іншою обхопила руку свого супутника, і вони повільно пішли до виходу з ярмарку. Віктор, підкоряючись якомусь швидкоплинному відчуттю, вирішив прослідкувати за ними.

Як виявилося, його рішення було вірним. Тільки-но вони вийшли на проспект, де людей набагато менше, ніж на ярмарку, Віктор чітко відчув настрій чоловіка. Тепер усмішка не здавалася милою і чарівною. Навпаки, вона більше схожа на оскал хижака, що крадеться до своєї жертви.

«Садист», – моментально промайнуло в голові Віктора. Це стало для нього настільки очевидним, що він навіть здивувався, чому дівчина не помічає агресію, що виходить від її супутника. А вона дійсно не помічала, до Віктора доносився веселий сміх і кокетливі інтонації в голосі.

«Подивимося, що буде далі», – Віктор скоротив дистанцію між ним і парочкою в надії почути їх розмову. Але, на жаль, дорожній шум і балаканина зустрічних перехожих не залишали ніякої можливості для цього. Єдине, що Віктор міг почути, а вірніше відчути, це ледве стримуване бажання молодика заподіяти біль своїй жертві.

Нагулявшись по проспекту, пара зайшла в перше ліпше кафе. Віктор зупинився, і деякий час дивився у вікно, спостерігаючи, як дівчина зайняла місце за столиком, а трохи пізніше до неї приєднався молодий чоловік з двома стаканчиками кави. Пара продовжувала воркувати, як справжні закохані.

«А може, вони дійсно закохані? – подумалося Віктору. – Та й яке мені діло, навіть якщо мужик садист або абьюзер, дівчина це зрозуміє найближчим часом. Таке важко приховувати довго».

Знизавши плечима, Віктор розвернувся та пішов назад. Настрою гуляти більше не було, та й сонце почало ховатися за хмарами.

До вечора він займався звичайними холостяцькими клопотами – прибирання квартири, готування, прання. За домашніми справами він якось забув і про книгу, і про парочку, і, тим більше, про вчорашні події. Тільки о сьомій годині, коли пролунав дзвінок від мами, Віктор згадав, що сьогодні потрібно вийти на зв'язок з Образом (так він назвав про себе дивну фігуру), і «передати» емоції.

Як і вчора, Образ залишився задоволений. Він похвалив Віктора, ще раз підкресливши, що той правильно вчинив, не втручаючись в чужі справи. І після цього пішов.

«А чи дійсно правильно? – замислився Віктор. – Може, треба було втрутитися, попередити? Але про що попередити? Як підійти до незнайомої дівчини і сказати, що її хлопець, який їй, до речі, дуже подобається, абьюзер? Мене ж за божевільного приймуть. Та я й сам сумніваюся в тому, що я не з'їхав з глузду!».

Щоб відволіктися від цих думок, Віктор взявся за наступну главу книги, де описувалася нова вправа. Вона була схожою на попередню, і, як пояснювалося в інструкції, дозволяла посилити здібності. На освоєння знадобилося всього якихось 3 години, правда, після цього Віктор зміг тільки доповзти до ліжка, щоб миттєво заснути.

Ранок почався з поганих новин. Під час сніданку Віктор любив читати розділ пригод, одночасно, слухаючи серіал, який грає фоном. І одна з перших статей свідчила, що поліція вночі виявила труп дівчини, ймовірно 23-25 ​​років. Тіло знайшла мешканка будинку N, рано вранці, коли вийшла вигулювати собаку. Власне, собака й знайшла тіло, яке лежало в кущах. Криміналісти відзначили, що на тілі жертви є сліди насильства, які говорять про те, що дівчину міцно тримали за зап'ястя, не даючи вирватися, і наносили удари по голові та тулубу. Далі відкрилося фото жертви, звісно, з заретушованим обличчям. Але навіть цього було достатньо Віктору, щоб впізнати в жертві вчорашню дівчину. Та ж зачіска, колір волосся, одяг – сумнівів не залишалося, це вона!