Глава 17

Глава 5

Під час наступної медитації Віктор розповів Василю про свій стан у новорічну ніч.

– Це нормально, – заспокоїв той хлопця. – Повернення почуттів не завжди стабільно, скоріше будуть хвилеподібні скачки. То різкий сплеск емоцій, то повна байдужість. Будь готовий до таких перепадів. Згадуй, що вони тимчасові, і якщо захочеться когось вбити – це пройде.

– Я реально зможу знову розуміти, що відчувають люди?

– Так, але щоб розуміти почуття інших, для початку потрібно самому щось відчувати, – пояснив Василь. – Взагалі здатність Спостерігача вловлювати чужий емоційний стан є просто посиленою емпатією. Тут нічого надприродного. А ось перетравлювати всі ці потоки негативу, які через тебе проходять – ось тут дійсно треба мати супер здібності.

Василь не обдурив. Наступні місяці на Віктора то накочувала істерика упереміш з панікою, то бурхлива безпричинна радість. Він міг спокійно сидіти в медитації, а потім ні з того, ні з сього голосно розсміятися. Або, навпаки, відчути таку злість, якої вистачило б для державного перевороту або навіть невеликої війни.

Розуміючи, що емоційний стан дуже нестабільний, і контролювати виплеск емоцій він не може, Віктор обмежив час медитацій. Тепер він переніс їх тільки на будні дні, коли Євгенія на навчанні, а Ірина на роботі. Нічого лякати господарів, а то чого доброго санітарів викличуть.

Однак позитивний результат від тренувань теж не змусив себе чекати. Віктор помітно зміцнів, м'язи стали твердими, як туга гума, а тіло набуло ще більшої рельєфності, ніж раніше. І, звичайно, не могла не радувати зростаюча фізична сила. Хто б міг подумати, що йога здатна так зміцнити?

«Навіть коли все закінчиться, не варто її кидати», – вирішив для себе хлопець.

Але до фіналу ще далеко. Адже, за словами Василя, Віктор опановує тільки базову техніку. А попереду на нього чекає середній рівень, який ніяк не можна пропустити.

Втім, хлопець і не хотів би цього. Нещодавно він зміг по-справжньому оцінити результати своїх виснажливих тренувань. Ірина використовувала для опалення не тільки газ, а й дрова, так дешевше. Віктор, як чоловік, звісно, займався рубкою і розпилюванням дров. У той день він, як завжди, почав рубати дрова, але несподівано помітив, що процес дається йому набагато легше, ніж ще пару тижнів тому.

– Хм, а якщо спробувати так? – Віктор взяв сокиру однією рукою і вдарив по поліну.

Пролунав гучний тріск, і дві половинки поліна полетіли на землю. Хлопець вирішив повторити, і знову той же результат. Віктору вистачало сили однієї руки, щоб з одного маху перерубати дерев'яне поліно. А ще зовсім недавно доводилося повозитися.

Чи варто говорити, що ввечері Віктор тренувався з ще більшою ретельністю?

Одночасно з його фізичним вдосконаленням і духовним зростанням, розвивалися відносини з господинями будинку. Він подружився з Євгенією, і встигав скучити за нею, поки вона перебувала на навчанні. І, схоже, дівчина теж сумувала, так як стала приїжджати по п'ятницям раніше, ніж минулого року. А вихідні проводила вдома. Вони з Віктором то займалися малюванням карикатур і анімації, то рубалися в комп'ютерні ігри, то розігрували одногрупників Жені в соціальних мережах за допомогою фейкових анкет.

З Іриною теж стали набагато ближче. Настільки, що вона навіть розповіла хлопцю про свої періодичні побачення з учителем географії, з яким разом працюють. Як виявилося, їх роман почався майже відразу після Нового року, як тільки школа знову приступила до роботи.

– Не говори поки нічого Євгеші, – попросила жінка Віктора. – Вона наше розлучення з її батьком переживала ще сильніше, ніж я. Якщо дізнається про те, що у мене новий чоловік... Боюсь навіть уявити її реакцію.

– Так, звичайно, – пообіцяв хлопець.

Тепер Ірина під будь-яким слушним приводом відлучалася з дому. Спочатку вона ще намагалася вигадувати причини, але потім зрозуміла, що Євгенія не надто й турбується про її відлучання. Чим частіше відбувалися побачення Ірини, тим все більше часу Віктор і Євгенія проводили разом. Ну, наскільки це можливо, з огляду на інтенсивність тренувань хлопця. Звісно, дівчина не могла не поцікавитися про те, що спонукає Віктора так часто і наполегливо займатися. До якогось часу хлопцю вдавалося ухилятися, але наполегливість Євгенії не знала меж.

– Хочу досягти досконалості, – відповів Віктор, коли його в черговий раз приперли до стінки.

– Брешеш, – впевнено констатувала Женя. – Щоб так катувати себе, потрібно мати конкретну мету.

– Здається, Іра затримується з роботи, – Віктор зробив спробу перевести розмову на іншу тему.

Женя зневажливо пирхнула:

– Не затримується. Знову зі своїм географом тусується.

– Ти знаєш?! – отетеріло втупився на дівчину Віктор.

 – Я що, на дуру схожа?! До речі, все селище теж в курсі, так що можеш передати мамі, щоб не ховалися.

Більше Євгенія не питала про тренування. І Віктор подумав, що зміг відбрехатися. Як же він помилявся! Дівчина просто вирішила змінити тактику. Вона зрозуміла, що Вік нічого їй не розповість, а тому краще задовольнити цікавість іншими способами.

– Для початку обшукаємо кімнату, – промовила сама до себе Євгенія, коли Віктор відлучився до крамниці.

Проте на неї чекало розчарування, обшук нічого не дав. У сумці та шафі не виявилося жодного компромату, жодної підказки, яка могла б пролити світло на таємницю. Спроба відшукати зачіпку в ноутбуці теж провалилася – він виявився просто заблокований паролем.

– Гаразд, – примружилася Женя. Чим складніше було дізнатися щось про Віктора, тим більший азарт прокидався в ній. Але невже справа тільки в азарті? Або тут ще щось?

Наступний крок полягав в підслуховуванні. Тим більше, літні канікули дозволяли постійно перебувати вдома, що підвищувало шанси на вдале стеження.

Стоячи за дверима кімнати Віктора, дівчина намагалася почути якісь звуки. Може, він, як і всі диваки, розмовляє сам з собою? На жаль, ідея, на яку Женя покладала великі надії, не принесла жодного результату.