Глава 22

Глава 10

Василь не обдурив. Тренування стали більш жорсткими, вимотували капітально. Довелося на якийсь час забути про прогулянки, через крепатуру було інколи складно рухатися. Боліло все, навіть ті м'язи, про існування яких Віктор і не підозрював. Зате через 2 місяці, коли хлопець розглядав своє відображення в дзеркалі ванної, він приємно здивувався. Він став схожий на бодібілдера з категорії менс фізик, м'язистий, рельєфний, до того ж літня засмага ще не встигла зійти. Здається, такі фото полюбляють робити зірки Інстаграмму і потім викладати, збираючи лайки.

За цей час налагодилися стосунки з Євгенією. Можливо, вплинуло те, що вона знову живе в гуртожитку з понеділка по п'ятницю, і бачить хлопця тільки на вихідних. На подив Віктора (і до глибоко прихованої радості) кохання дівчини збереглося. І, напевно, навіть зміцнилося. Явно Женя нудьгує за ним, поки доводиться жити у Львові. Ну, а про те, як буде далі, після від'їзду Віктора додому, вона, швидше за все, намагалася не думати. Що буде потім – то буде потім, треба жити сьогоденням.

Кінець листопада видався холодним і дощовим, періодично випадав сніг. Більшу частину часу Віктор знову проводив у будинку, благо дрова для топки заготовлені з запасом. За що Ірина була дуже вдячна хлопцю. Вона навіть відмовлялася брати гроші з постояльця за проживання в останній місяць. Віктору вдалося переконати її, що для нього фінансове питання не проблема. Замовлення на пост продакшн пішли один за одним, і тепер хлопець дивувався, чому йому не спало на думку зайнятися цим раніше, замість того, щоб киснути в соціальній службі. Згадуючи роботу психологом, Віктор тільки хитав головою, треба ж бути таким дурнем, щоб стирчати там за мінімалку. Притулок невдах та ідеалістів – так охрестив він соціальну службу.

Гріючись біля грубки на кухні, він почув, як відчинилися двері, впустивши Женю, мокру і змерзлу від холоду.

– Привіт! – привіталася дівчина, ставлячи парасольку ближче до печі, щоб скоріше висохла. – Ну і злива, ненавиджу осінь

– Привіт, – привітався у відповідь Віктор. – Так, погода дрянь.

– Де мама? – запитала Женя з ванної, намагаючись перекричати шум води.

– Пішла на побачення, – відповів хлопець. – Знаєш, у них це серйозно, з тим географом.

Вимивши руки, дівчина повернулася до кухні та полізла в холодильник. Ірина, перед тим як піти, встигла приготувати борщу до приїзду дочки, знаючи, що та їде додому відразу після пар, не марнуючи час на обід.

Поки борщ грівся на плиті, Женя продовжила досліджувати холодильник, викладаючи на стіл м'ясо, масло, сметану.

– Хтось зголоднів? – посміхнувся Віктор.

– А ти як гадаєш! – дівчина подивилася на заставлений стіл, повинно вистачити, щоб наїстися. – І я рада за маму, коли у неї почався роман з цим географом, вона стала виглядати щасливою.

– Це добре, значить, все налагоджується?

– Угу. А ти як? Доробив той ролик?

Віктор часто розповідав Євгенії про свою роботу монтажером, ділився враженнями про відео ролики, питав її думку. Деякі ролики вони робили разом, Женя, як представник прогресивної молоді, нерідко давала слушні поради. Вона добре розумілася на сучасних трендах, чим дуже виручала Віктора.

– Так, проект закінчений і зданий. Дякую тобі за допомогу!

– Нема за що, – відповіла дівчина, сідаючи за стіл, і приймаючись за їжу.

Хлопець піднявся зі стільця і ​​відлучився на пару хвилин в свою кімнату. Повернувшись, він поклав перед Женею листівку-конверт, в яких прийнято дарувати гроші.

– Що це? – поцікавилася Євгенія з набитим ротом.

– Ти мені й справді дуже допомогла, – пояснив хлопець. – З твоєю допомогою я чудово заробив. Я знаю, що ти збираєш гроші для мами, хочеш відправити її в подорож до Праги на Новий рік. Тут вистачить, щоб ви змогли поїхати разом, це мій вам подарунок.

Євгенія мало не поперхнулася. Вона відкрила конверт і підняла на Віктора здивовані очі.

– Тут пристойна сума. Але ти міг би віддати їх потім, до Нового року більше місяця.

Віктор похитав головою. Йому раптом стало ніяково, потрібно повідомити новину, яка навряд чи сподобається Жені. Хоча, яке тут «навряд чи»? Вона точно не сподобається дівчині.

– Е-е, – невпевнено протягнув хлопець. – Ну, путівку ж краще заздалегідь підібрати? Багато хто їде на новорічні свята в Прагу.

– Точно! Ти завбачливий, а я якось не подумала про це. Велике дякую! Для мами це буде найкрутіший подарунок. І для мене теж. Але як же ти? Будеш тут один?

Віктор глибоко вдихнув. Ну треба сказати, треба! Не говорити ж про свій від'їзд прямо перед виїздом?

– Справа в тому, – обережно промовив хлопець, намагаючись не дивитися на Євгенію, – що я завтра їду.

– Куди це? – не відразу зрозуміла дівчина.

Віктор промовчав, за нього красномовно відповіла пауза. Тепер до Жені дійшло, і від цього апетит повністю зник. На щастя, вона майже встигла розправитися з обідом.

– Так, – повільно простягнула Євгенія, намагаючись приховати обурення. – І ти кажеш тільки зараз?

 – Я не знав, як тобі сказати.

– Тобто? – не зрозуміла дівчина. – Ти мову забув? А навіщо зараз сказав? Треба було виїхати, і потім надіслати СМС вже з дому, мовляв, дістався шикарно, на вечерю не чекайте.

– Вибач, – винувато промовив Віктор.

– Та нічого, – з удаваною байдужістю відповіла Женя. – Їдь, їдь, пришлеш магнітик на холодильник.

Вона встала з-за столу і склала брудний посуд в раковину. Відкривши кран, дівчина почала мити посуд, бідні тарілки заскрипіли на всю кухню.

«Ось же хрінь, – подумав Віктор, – раніше у мене якось виходило заспокоювати дівчат. Хоча, я з ними зустрічався. А тут ситуація інша. Я знаю про її почуття, але поки вона не зізналася в них сама, нам обом зручніше робити вигляд, що нічого не відбувається. Нехай так і залишається».

З цими думками хлопець зайшов до себе в кімнату і закрив двері. Потрібно ще провести медитацію, в дорозі робити це буде важко. Звісно, Василь навчив його медитувати в будь-якому місці та в будь-якій ситуації, але в подорожах Віктор полюбляв дивитися у вікно, насолоджуючись стуком коліс і заспокійливим погойдуванням поїзду.