Глава 29

Глава 6

Ситуація з другим новим Спостерігачем здивувала і Василя.

– Несподівано, – відповів наставник, коли почув розповідь Віктора. – Можливо, після історії з тобою, він вирішив підстрахуватися, і взяти двох спостерігачів?

– А якщо їх більше? – стурбовано запитав Віктор.

– Навряд чи, – засумнівався Василь. – Навіщо? Та й цей тільки два дні як працює. Скоріш, Образ знайшов спосіб більш швидкого вербування. Всього за тиждень знайшов нового працівника. Що ти з ним зробив?

– Ну-у, – зам'явся Віктор. – Зламав ногу…

– Ось так узяв і зламав? Слухай, а ти стаєш жорстоким. Тебе не бентежить ось так запросто в людей прутами тикати, ноги їм ламати?

– Та якось ні, – знизав плечима колишній психолог. – А що, треба було відпустити, щоб і далі Образу допомагав?

– Що ти, що ти, – в голосі Василя почувся іронічний протест. – Не зупиняйся на досягнутому.

Віктор знову знизав плечима. З чого це Василь йому дорікає? Хіба є інший спосіб зупинити Спостерігача? Очевидно ж, що немає. В глибині душі, хлопець, можливо, й відчув укол совісті, але, врешті решт, доля у Спостерігача незавидна, і краще зламана нога, ніж зламана душа. Через 2-3 роки цей чоловік втратив би життя. А так, походить в гіпсі, зате живий залишиться.

За сніданком Віктор за старою звичкою відкрив новинний портал. Треба відволіктися, заодно, може, дізнається щось корисне. Повинні ж бути якісь події за ніч. І він не розчарувався. Перша ж стаття описувала в деталях пограбування цілодобової аптеки.

«Хлопець був, – розповідала свідок, та сама фармацевт, у якої Віктор купив знеболювальне. – Він за ліками приходив, рука в нього боліла. Він і уклав грабіжника».

Охоронець підтвердив її слова, додавши, що завдяки цьому покупцеві вони з фармацевтом залишилися живі.

«Точно вбив би, – впевнено сказав старий. – Той мене відразу штовхнув, навіть не подивився, що я вже у віці. А цей хлопець вправно його, на пістолет кинувся, як справжній герой».

На щастя Віктора, ні старий, ні жінка не змогли описати його зовнішність. Охоронець не розглядав детально, а жінка була занадто налякана, і не запам'ятала. Єдине, що обидва змогли назвати, так це «високий зріст і чорне пальто з довгим червоним шарфом».

Далі журналіст описав грабіжника, його минулі «заслуги», не полінившись розписати і судимості, і наркозалежність. Представник прес-служби поліції прокоментував інцидент, пояснивши, що криміногенна обстановка під контролем, а це поодинокий випадок. Аптеки грабувати зазвичай не вирішуються, всюди камери спостереження. Наостанок попередив, щоб громадяни не намагалися геройствувати, ризикувати життям заради гаманця. Загалом, стандартний коментар.

Але вже через 15 хвилин під статтею з'явилися відгуки користувачів. Першим написав анонімний читач, який розповів про свій випадок, коли на нього напали два грабіжники, погрожуючи ножем, а потім з'явився «мужик у чорному пальто і з червоним шарфом». І цей мужик знешкодив нападників. Обличчя мужика читач не запам'ятав, а якби й запам'ятав, то не став би описувати, а то поліція ще до нього претензії пред'явить.

Наступні 3 коментатора лаяли поліцію, кажучи, що «чесним людям вже з дому вийти не можна». Але далі написала дівчина, розповівши про те, як невідомий в пальто врятував її від занадто наполегливого залицяльника, з яким познайомилася в нічному клубі.

«Якщо б не той хлопець, я не знаю, що було б. Той урод мене переслідував, п'яний був, і під чимось. А хлопець в пальто заступився. І гарний такий, високий, сильний».

Коментарі почали сипатися один за іншим. Невідомого в пальто і червоному шарфі називали героєм, користувачі писали, що нарешті в місті з'явилася людина, яка не сидить без діла, а рятує людей, наводить порядок.

«Ось побачите, – запевняв один з коментаторів, – цей хлопець зупинить злочинність! Хто тепер наважиться грабувати або вбивати, якщо самого можуть отмудохати за будь здоров?».

Віктор відкрив інший портал. Звичайно ж, новина про невдале пограбування аптеки була і там. В принципі, всі новинні портали роблять перепости один у одного, тільки трохи змінюючи формулювання, ну щоб хоч якось статті відрізнялися. Тут вже читачі пішли далі, і крім хвалебних відгуків, почали висловлювати припущення, що ж це за супер герой такий. Одні припускали, що це колишній поліцейський, який вирішив взяти правосуддя у свої руки. Інші стверджували, що герой не інакше, як месник, що втратив рідних, і тепер зупиняє злочинців. Треті зовсім дали волю фантазії, і переконливо доводили, що діє цілий загін людей, можливо, військові, які втомилися від безсилля поліції. Але абсолютно всі сходилися на думці, що це правильно, що пора припинити няньчитися з бандитами, покласти край злочинності, яка занадто сильно розгулялася.

Відкриваючи новинні сайти один за іншим, Віктор схопився за голову. Скрізь в коментарях миготіло одне слово – «герой». Читачі аплодували невідомому рятівникові, та вимагали нагородити його. Зустрічалися й відгуки тих, кому Віктор допомагав весь цей час. Він навіть не підозрював, як багато значило для людей, що хтось не залишився байдужим до їхньої біди, а прийшов на виручку. Тоді, коли перехожим було наплювати. Коли жертви не могли дочекатися приїзду поліції. Коли охорона нічних клубів відверталася, намагаючись не помічати нападів п'яних гуляк на дівчат і пари. Коли страх і відчай переповнювали, коли життя висіло на волосині, з'являвся чоловік, який рятував.

Для Віктора все ті випадки були просто запобіганням злочину. Він знешкоджував нападників, після чого швидко йшов геть. А ті, кого він врятував, до сих пір, виявляється, пам'ятають його. Із вдячністю. Вони приходили додому, радіючи, що сьогодні буквально народилися заново. І розуміючи, що вже могли б не прийти, не побачити більше своїх близьких, сім'ю, коханих.

– Але я ж не герой, – прокоментував вголос Віктор. – Я ж просто... Мені потрібно знищити Образ.

Він закрив ноутбук і, підійшовши до вікна, виглянув на вулицю. Більшість людей зараз на роботі, тільки кілька самотніх перехожих кудись йдуть, гуляють матусі з дітьми, парочка студентів, напевно поспішають на навчання. Слабкий снігопад сповіщає, що скоро Новий рік, пора шукати подарунки, продумувати святковий стіл, складати плани. Життя йде своєю чергою, а «герой» самотньо стоїть біля вікна, і єдиний його план полягає в тому, щоб схопитися з ворогом.