Сповільнення

Розділ 11. Непристойна пропозиція

Артур

 

Наступні кілька днів в нас з Серафимою пройшли доволі дивно. На ранок після зізнання дівчина вирішила зробити вигляд, ніби нічого не було і, зрештою, я також ще не розумів, що з усім цим робити. Ми ходили гуляти, готували разом сніданок та просто веселилися, тож я домовився з власною совістю і чудово проводив час.

Егоїстично?

Можливо, але їй також не були потрібні мої нотації. Про це я подумав, коли аналізував, чому Сіма втекла з дому, до мене. Я не відносився до неї як до хворої, і зі мною їй було добре, спокійно, весело. Достатньо ненадовго повернутися назад і її життя знову складатиметься з повчань, медичних досліджень та жалості, постійних нагадувань про можливу смерть…

Хіба можна було винуватити її і тому, що втекла? Якщо чесно, я зовсім не знав, як би вчинив на її місці, однак тут і зараз ми були разом. Один-два дні нормального життя, і я також вмовлю її піти до іншого лікаря, буду з нею у лікарні, якщо треба.

Залишилось тільки розібратись із тим, чому я вважаю, що це справді мені потрібно…

Насправді я кілька разів пробував повернути наші з Серафимою розмови у вірному напрямку, але Сіма, хитре звабливе дівчисько, точно знала як втекти від неприємної теми. Все завершувалось у ліжку, на підлозі, на кухонному столі… А за пристрасними поцілунками якось не до серйозних розмов. Ну, може я й не так щоб сильно намагався.

А ще я не міг повірити, що з нею щось не так. За тиждень, поки ми разом, вона жодного разу не жалілася на головні болі чи запаморочення, а еквілібристичні трюки, до яких ми вдавалися у процесі… спілкування, точно говорили про її відмінний фізичний стан. Може це все якась жахлива помилка?

***

У неділю ми з Ілоною та Геною зустрілись на студії. Останні підготування до завтрашнього відкриття. Господи, невже ми це зробили?

Стільки років бути неприкаяним танцівником, який вважав, що свобода – це добре, це круто кататися та дивитися світ, не прив’язуючись до конкретного місця. А тепер ми справжні українські підприємці, відкриваємо школу і навіть існують амбітні плани на розширення, на створення мережі шкіл… Розмріявся! Нервово сміюся та думаю про щось своє, коли Ілона налітає на мене з обіймами:

– Малий, це так круто! Подивись, яку красу ми створили! Все вийде! Я не знаю, як ти виборов нам таке круте місце та ще й знайшов гроші, яких не вистачало для запуску. Без тебе, Артурчику, цього б не було. А завтра вже відкриття, я просто не можу в це повірити. Боюся, що щось піде не так!

Дивлюся на Ілону, а вона тремтить і мало не плаче.

– Хей, подруго, ну що може піти не так? Все буде добре, ходи сюди, - міцно обіймаю її та куйовджу волосся.

Ми ще кілька хвилин оглядаємо приміщення, насолоджуємося тишою в залі, а завтра тут буде весело, гамірно та дуже атмосферно. Вдень почнуться звичайні тренування, а на вечір ми підготували концерт-візитівку, на якому усі тренери підготували коротку програму виступів. Будуть ще наші місцеві блогери, фотограф та оператор, тож ми отримаємо чимало матеріалу для просування у соцмережах.

Зачиняємо студію та розходимось у різних напрямках.

Мабуть зараз я справді почуваюся щасливим. Завтра відкривається моя студія, а вдома на мене чекає Сіма. Звичайно, я не обманююсь, ми просто друзі чи трохи більше, але так круто повертатись додому, коли на тебе чекають. Напевно я трохи запав на Серафиму, та хто б не запав? Ви ж бачили її? Вона така незвичайна, розуміюча і до біса зваблива.

Я завжди так чекав на повернення Аліни, а тепер навіть ніяково було від думки про неї. Добре, що після останньої зустрічі ми більше не бачились. Якби не її допомога зі школою танцю, я б давно закінчив ці стосунки. Хто б мені сказав, що настане день, коли подібні стосунки мені заважатимуть? Розсміявся б в обличчя.

Все змінюється.

Замислився про своє і не одразу помітив, що на дорозі трохи попереду зупинився сірий джип. Бокові двері відкрилися, і звідти висунувся чоловік, чиє обличчя було мені знайоме, та я досі не зрозумів, хто це.

– Сідай, Артуре, треба поговорити, - холодно і безкомпромісно промовив.

– Доброго вечора, а Ви з якого питання? – сказати, що стало страшнувато, чи все зрозуміло без пояснень?

– Якщо не сядеш сам, Григорій тобі допоможе, так Гришко? – джентльмен звернувся до водія, яким виявився доволі кремезний чолов’яга з оскалом замість посмішки. Що мені ще лишалось?

Звичайно ж я сів в те довбане авто, намагаючись зрозуміти, хто сам міг точити на мене зуб. Подивився на мого нового знайомого і впізнав – це чоловік Аліни, як там його? Богдан здається. Оце попадос…

– Що ж ти такий полохливий заєць, Артурчику? І що тільки баби в тобі знаходять? Значить так, мені потрібно, щоб ти відчепився від Сіми і не збивав її з вірного шляху. Для цього тобі варто якнайшвидше припинити з нею усі контакти.

– Еее, не зрозумів, вона ж живе у мене. Зачекайте, проблема в її здоров’ї? Та я також думав над тим, щоб вмовити її на операцію…

Богдан скривився наче від відрази та підняв руку, змушуючи мене замовкнути.

– Хлопче, в мене немає на це часу. Відчепися від дівчини. Що не зрозуміло? Ти думаєш я не знаю, хто ти і чим займаєшся з моєю Аліною? Тепер ще Сіма… Стручок не відсохне на два фронти працювати? – його голос був спокійним, але я відчував лють в кожному кинутому реченні, він хотів мене вдарити. Це я бачив по стиснутим кулакам. – Я вирішив поговорити з тобою по-чоловічому, хоча можу зробити все інакше. Тобі не сподобається.

– Але Сіма, ми дружимо і вона записалась до мене на танці… Я б не хотів робити їй боляче…

– Ти справді не розумієш? Мені начхати на твої проблеми, але я можу зруйнувати твій бізнес одним телефонним дзвінком. Твоя студія розташована у будинку, що належить мені. Якщо я захочу, завтра вже тобі доведеться зібрати усі свої манатки та просто зникнути. Я зроблю усе, щоб ти більше ніколи не танцював і не міг викладати, хочеш?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше