Розділ ІІІ

У темному приміщені, без вікон, та яких небуть, інших ознак життя поза ним, невідома пора дня, невідомо скільки час минуло, що трапилося за стіною. Очікування без кінця,  мабуть, найкращий та найефективніший метод допиту, не потрібнот нічого запитувати, все і так скажуть, треба тільки почекати.

Повернувшийсь, слідчій своїм виглядом, нагадував людину, яка тільки-но, прокинулася, після недовгого та стурбованого сну. Зручно вмостившись на стільці, він відкрив журнал, та став продовжувати.

- Отож, Пане Паліюк, чому Ви полишили громадську діяльність?

- Мені набридло.

- У чому полягала, Ваша громадська діяльність?

- Ну... Я... Брав участь у заходах, стосовно, небайдужих мені проблем

- Прошу, преведіть приклад таких проблем.

- Незаконна забудова, екоактивізм, права людини.

- Це все?

- Ну... здається, що так.

- У Вашій справі, фігуруть затримання, на певних акціях, це так?

- Так, таке теж було.

- Що це були, за акції?

- Ну..., звичайні це були акції, затримували, бо не всім подо...

- Пане Підозрюваний, я не питаю Вас, чому Вас затримували, я запитав, які це були акції!

- Акції, в педтримку політичних в’язнів.

- Акції, в підтримку політичних в’язнів?

- Так, мене це боліло, тому я і брав участь.

- Так так так, чому саме?

- Що, чому саме?

- Чому саме, це Вас боліло?

- Ну... бо, я також є таким.

- У матеріалах, Вашої справи, немає ув’язнень, чи переслідувань, до подій, про котрі, Ви розказуєте...

- Хібе, мета цього допиту, ця справа: хіба вони, не є політично вмотивованими?!

- Пане Підозрюваний, це мене не цікавить, зараз, Ви надали свідчення, які не збігаються, з матеріалами справи, прошу все пояснити, або ж у Вас, можуть додатися проблеми!

- Це Ви мені погрожуєте, Пане Слідчий?

- Це я Вас попереджаю, Пане Підозрюваний!

- Ваші попередження, Пане Слідчий схожі на погрози.

- Пане Паліюк, мене зараз, абсолютно не цікавить, що, і як Вам там схоже, мене цікавлять пояснення, і тільки вони! Отож-бо, поясніть, про які це політичні переслідування, чи справи, Вам йдеться, які мали існування, до подій Ваших свідчень!

- Ну... моє зникнення.

- Ваше зникнення? Стосовно нього, у мене виникає багато питань, в основному, в його правдивості. Наразі, у мене, немає данних, щоб його підтвердити, або спростувати. Але виникає питання, чому Ви вважаєте його - політичним?

- Зникнути, під час протестів, напередодні, незаконного будівництва, хіба тут потрібні, якість пояснення?

- І як же це Ви, Пане Паліюк, збираєтеся це “політичне викрадення” доводити?

- Ніяк.

- Чому?

- Хіба, у цьому є сенс?

- Ну... Пане Паліюк, якщо пошукати, сенс є у всьому, а надто, у політичному переслідуванні, але добре, згодом, ми і до цього повернемося. Далі, у Ваші справі йдеться, про те, що Ви, Пане Підозрюваний, виїхали за кордон, це так?

- Так, я виїзджав, на півтора року.

- Чому?

- Шукав “кращої долі”.

- Кращої, це якої?

- Кращої, це де є справедливість, і де людина, щось таки означає.

- А хіба, у нашій країні, не так?

- Пане Слідчий, зі всією повагою, але якщо б це було так, то я б зараз, не сидів перед, в цих бетонних стінах, і не відповідав б на дурні питання!

- Ну знаєте! В житті, деколи, доводиться робити, те що не хочеш, відверто, оці наші “розмови”, мені особливого задоволення, не приносять. Я не наймався сюди, щоб розслідувати справи хлопчаків, з “своїми поглядами”. Замість цього, я б зараз, міг займатися: НОРМАЛЬНОЮ СПРАВОЮ! З НОРМАЛЬНИМИ ЛЮДЬМИ! А не оце, гратися з Вами, у “Вірю не вірю”!

- Що Ви, ще хочете почути? Чому емігрував? Бо набридло це все, ця система, це відношення, це бридкі пики, які ніяк не можуть наїстися, це несправедливість, до людей, які щось-таки, намагаються змінити, оць чому! Така відповідь, Вас задовільняє!?

- Цілком. Продовжуйте.

- Що Вам, ще продовжувати!? Скільки, це ще буде тривати?! Скільки, я ще тут пробуду, коли це вже нарешті, скінчиться!?

- Пане Паліюк, я вже Вам казав, Ви тут пробудете, ще стільки, скільки нам буде потрібно, прошу не нервувати, моя Вам особиста порада: побережіть нерви, вони Вам ще знадобляться

- Не переймайтеся, якось вже проживу.

- Ну, це зараз, під питанням...

- Під питанням?

- Пане Паліюк, чому Ви повернулися?

- Ви не відповіли, на моє запитання!

- Нагадаю Вам, Щоновний Пане ПІДОЗРЮВАНИЙ, питання, тут ставлю я, Вам це зрозуміло?

- Угу...

- Отож, чому Ви повернулися?

- Я відчув, що потрібний тут, я не міг сидіти, в теплій квартирі, поки у моїй країні, таке відбувається.

- Що, Ви маєте на увазі?

- Пане Слідчий, не клейте дурня, Ви все самі, чудово розумієте.

- Ха, ну Ви, все ж таки поясніть, мені, як Ви висловилися – дурню, що у нас відбувається такого, щоб змусило Вас, Пане Підозрюваний, повернутися?

- Я відмовляюся відповідати.

- Нехай, так і запишемо, було б добре, дописати у справі, чому Ви відмовилися, не підкажете?

- Ні.

- Добре, продовжимо. Що Ви робили далі?

- Після повернення, я відновив діяльність.

- Можливо, є якісь особливі випадки, які Вам запим’яталися, під час цього “відновлення”?

- Ніби, особливого нічого немає.

- Тобто: підпал, побиття, вимагання, дрібне хуліганство та нав’язування ненависті, це для Вас, будденні речі?

- Запевняю Вас, що я не займався схожими речим...

- Пане Підозрюваний, я вважав Вас, за хоч трохи, але чесною людиною, ці всі справи, є задокументованими, і лежать перед Вами.

- Я не знаю, що там у Вас лежить, але, я до цього, не причетний.

- До цього, ми обов’язково, я наголошую: обов’язково, повернемося, а зараз, чи відома Вам, Пані Степаненко, та організація, пов’язана з нею?

- Так.