Розділ 40

Наступні дні минали якось однотипно.

Я тренувалася постійно, коли тільки могла і значно покращила володіння своїми силами. Але раптом нізвідки на мою голову звалилися екзамени.

Ох, як же складно буде здати всі роботи не тільки вчасно, а ще й якісно.

Ми зі Златою годинами сиділи над самостійними, практичними й курсовими. А ще ж потрібно було й готувати питання на екзамени, які мали бути вже не за горами.

За цими клопотами я забула про все на світі, закинула тренування. Навіть не було того самого часу, щоб подивитися якийсь фільм або погортати стрічку новин.

Цілі дні я проводила або за підручниками в університеті або вдома і з часом наближення іспитів все більше віддаляло мене від зовнішнього світу. З одногрупниками моє спілкування обмежувалося короткими вітаннями, при яких ми не відривали своїх поглядів від конспектів та короткими переписками в чатах, де мова велася суто про навчання.

Часом мені здавалося, що такий напружений графік рано чи пізно зведе когось з розуму. Але, здається, ми уже встигли звикнути та це нам уже не загрожує.

Настав кінець травня. Я нарешті змогла поздавати абсолютно всі роботи та видихнула з полегкістю, адже екзаменаційна сесія також була вже позаду.

Життя знову набуло всіх барв. А постійні прогулянки з друзями допомагали нарешті відновити свою нервову систему.

Я не турбувалася ні про що, а просто гуляла і веселилася, була звичайною безтурботною першокурсницею.

 Про те, що в мене є унікальні сили якось навіть забулося, як і про злісного Всеволода та його команду.