Розділ 42

Я все розповідаю і розповідаю про те, що відбувалося, але забула написати про найважливіше – чому саме ми сюди приїхали. Здавалося б, Джарилгач – це нічим не примітний острів. Сюди просто їдуть туристи та й мешканці цієї місцевості, щоб відпочити, розважитися, побачити тваринок, яких рідко можна зустріти на материку і так далі. Але нас все це абсолютно не цікавило.

Я знайшла дуже цікаву легенду про даний острів і розповіла її своїм друзям. Вони були просто вражені та негайно захотіли приїхати сюди. Ось чому ми й опинилися в Херсонській області.

Що ж це за легенда? Зараз розповім.

«У давні-давні часи, біля берегів Скадовська, Херсонської області, жила дівчина Мубіне. Вона була надзвичайно красивою. Такої краси, що навіть вітер зупинявся, щоб помилуватися на її вроду. Вона була єдиною донькою старенького рибалки Мемета. Він дуже радів, що в нього є така розумна, працьовита та красива донечка. Вона дуже часто приходила на берег моря і вдивлялася у далечінь. Дівчина чекала на повернення свого коханого з далекого Гезлева. Її не радували ні гарний одяг, ні прикраси. Вона могла не їсти цілими днями. Серце молодої дівчини, як і її думки, було далеко-далеко, за тисячу миль від домівки. І ось нарешті настав довгоочікуваний момент – її коханий надіслав сватів. Три довгих дні все село святкувало весілля молодих. Всі його мешканці, навіть абсолютно незнайомі люди, раділи за цю гарну пару. Але раптом з півночі прийшла біда. Плем’я злих кочівників захопило все узбережжя, в тому числі й село, де проживала Мубіне. Її коханий був оточений з усіх боків, але вдало відбивав усі удари. Аж раптом один несподіваний удар завдав йому тяжкої рани. Через це Ібрагім втратив пильність і одна зі стріл досягла серця прекрасної дівчини. Смертельно поранену Мубіне ніс він до свого корабля, але його спалили злі вороги. Ібрагім залишився один з поміж усього свого війська. Тоді він вирішив, що не зможе прожити ні дня без своєї коханої Мубіне. Увійшов він до моря, тримаючи на руках свою поранену наречену. Сили природи побачили, що сталося з колись таким чудовим селищем та закоханою парою. Вони вирішили якось допомогти. Море почало розступатися перед ногами Ібрагіма. Тільки тонка лінія піску залишалася там, кудою він ішов. Дуже довго йшов нещасний чоловік, поки не впав від утоми. Багато-багато днів залишався він без руху на безлюдному острові, а з його очей безупинно текли гіркі сльози. Так і сидів він на березі Чорного моря, доки не помер від горя. Ось так утворився острів Джарилгач. А на місці, де лилися сльози Ібрагіма, тепер, всього лише в декількох метрах від моря, б’є джерело найчистішої прісної води. Смачнішої від якої немає ніде на світі. Якщо закохані зроблять по три ковтки з цього джерела, то назавжди залишаться разом і ніхто та ніщо не зможе їх розлучити.»

 Цю легенду якось побачила в інтернеті Злата і показала мені, ну а я і собі згадала за неї, коли ми з одногрупниками зібралися та вирішували, куди краще поїхати відпочити.

Чесно кажучи, я завжди цікавилася всіма легендами та намагалася відвідати ті місця, про які в них розповідається. Так я об’їздила майже всю Україну. Тому і цього разу не змогла втриматися та потягнула одногрупників за собою.

Проте що це взагалі за поїздка та чим вона для нас обернеться?