Глава 29 Новини.

Аріна

Я прокинулась зранку від того, що мене дуже нудить, у мене було таке враження, що я виблюю все на світі.
Я швидко встала та побігла до ванної й таки обійнялась з білим другом.

За кілька хвилин я привела себе у порядок і побачила у проміжку дверей Алека.
-Тобі потрібно до лікаря. – сказав він.
Я лише позитивно помахала головою.
Алек підійшов до мене й обійняв.
Від його обіймів було так тепло, так приємно, що я схилила голову на його оголену грудну клітку.
-Ти неймовірний. – сказала я.
Алек усміхнувся і поцілував мене у лоб.
-Ні, Ангеле, це ти неймовірна. – сказав він.

Ми так стояли у ванній кімнаті кілька хвилин, а потім я почула пронизливий звук мобільного телефону.
Ми з Алеком розсміялись разом.
-Робота не чекає. – сказав він.
Я лише усміхнулась.
Алек відпустив мене і пішов підіймати трубку.
А я стояла у ванній і поглянула на себе.
Раптом мені в очі впали гігієнічні засоби для жінок і я ахнула.
Я зовсім забула за свій цикл, це для мене було зовсім не характерно.
Я пішла, знайшла свій телефон і подивилась у спеціальному календарі.
Чорт.

Останні жіночі дні у мене були ще понад місяць тому і саме зараз у мене була затримка.
Я стояла, знову у ванній, дивилась на себе у дзеркало й усміхалась.
Я не хотіла робити ніяких прогнозів, але я була готова йти до лікаря вже сьогодні.
І я знала, хто мені у цьому допоможе.
«Привіт, мені потрібна твоя допомога» написала я повідомлення.
«Привіт, я тебе слухаю.» відписали відразу мені.
Я усміхнулась.
«Ти тут жила набагато довше і знаєш набагато більше людей, мені потрібен гінеколог.» написала я.
Відповідь знову прийшла відразу:
«Я маю одного хорошого, записати тебе?» відписали мені.
«Так, і якщо можна, чим швидше.» написала я.
«Вже дзвоню.» прийшла відповідь.

-З ким ти там переписуєшся? – запитав Алек і обійняв мене з-заду.
Я усміхнулась.
-З коханцями. – відповіла я, коли він цілував мою шию.
Алек усміхнувся й у мене мурашки побігли по тілу.
-А вони вміють так? -запитав він і цілував мою шию і гладив моє тіло.
-Ні...... – говорила я між стонами.
Алек підійнявся руками до моїх грудей і я відчула, як мої соски відразу затверділи.
-Ох...... – говорила я.
-А так? -говорив він і ласкав мої груди.
-Так вмієш лише ти..... – сказала я.
Алек продовжував свої муки наді мною, а потім повернув мене, вже голу, до себе і почав цілувати кожен міліметр мого тіла.
Я помирала від задоволення.
А потім Алек посадив мене на тумбу і різко увійшов у мене.
-Я хочу бути єдиним у тебе, навіть у думках. – сказав він і рухався вже у мені.
-Ти єдиний..... – сказала я.
Алек накинувся на мої губи й рухався вже швидко і дуже інтенсивно, аж поки ми не досягнули піку насолоди разом.
Після всього Алек усміхнувся і ми пішли разом у душ.

-У тебе є справи сьогодні? -запитала я його, коли ми одягалися вже.
-Так, Віталій хоче обговорити постачання зброї до України й мені потрібно підписати документи. А Генрі відправляється до Австралії, приїде вже аж на наше весілля. У нього там якісь казуси у роботі. – сказав Алек. -А у тебе які плани?
Я усміхнулась.
-Піду до лікаря. – сказала я.
Алек усміхнувся, підійшов до мене й обійняв.
-Я впевнений, все буде добре, це просто отруєння. – сказав він.
«Ага, отруєння.» подумала я, але не сказала нічого.

Алек усміхнувся, поцілував мене і ми пішли снідати.
За столом вже сиділи всі Сілвери.
Ми привітались і сіли їсти.
У Алека знову задзвонив телефон, він збив, перепросив і сказав, що йому варто вже їхати.
Він поцілував мене, попрощався зі всіма і пішов на вихід.
Батько Алека теж кудись пішов, а Адам підійнявся у свою кімнату.
-Я записала тебе сьогодні на 14:00.- сказала Алісія.
-Дуже дякую. -сказала я.
-Маєш якісь підозри? – запитала вона.
Я лише позитивно помахала головою.
Алісія усміхнулась, витягнула щось з сумочки й дала мені.
-Ось, візьми, він часто показує неправду, але можливо таки допоможе. – сказала вона.
Я взяла пачку, котру вона мені дала і побачила, що це був тест на вагітність.
-Ти думаєш.... -запитала я.
Алісія посміхнулась.
-Думаю скоро у когось буде племінник, або племінниця. – усміхнулась вона.

А я дивилась на тест у руках і у мене поселився страх.
Я боялась, як Алек на це відреагує, як він взагалі буде себе поводити й чи не покине він мене.
Мені було дуже страшно, адже це все змінить наші життя, докорінно.
Я дуже хотіла мати дитину від нього, але я вважала, що ми до цього поки не готові. Я хотіла звісно цього, але пізніше.
Алісія побачила, що я злякалася, вона взяла мене за руку й усміхнулась.
-Не бійся, мій брат дуже добре відреагує на цю новину. – сказала вона.
-Ти так гадаєш? – запитала я.
Алісія усміхнулась.
-Я впевнена. – відповіла вона.
Я усміхнулась через силу.
-Давай, йди до ванної, зроби тест, а я буду чекати тебе і разом підемо до лікаря. – сказала вона.
Я усміхнулась.
-Дякую. Добре. – сказала я і пішла до нашої кімнати з Алеком.

Я пішла у ванну і дуже довго наважувався зробити тест.
Я вже чотири рази перечитала інструкцію і коли вже дуже хотіла у туалет, зробила тест.
Ті кілька секунд, здались вічністю для мене.
А потім тест показав дві яскраві смужки, які свідчили про те, що я таки точно вагітна.
Я викинула тест, вмилась, переодягнулась і спустилась донизу.

Там, на мене чекала вже Алісія.
-Ну що там? -запитала вона.
Я лише позитивно помахала головою.
-Вони часто помиляються, для цього ми і йдемо до лікаря. – сказала вона з посмішкою.
А я, як робот, йшла за нею.
Я не знала, що і думати, як реагувати на це все і що взагалі очікувати.
Я була у шоці й відійти не могла ще.
Звісно я була б рада цьому, але «робота», батьки, та й в Алека було дуже багато обов’язків.
Чи зможе він приділяти достатньо часу мені? Чи буде він поруч тоді, коли потрібно? Та чи взагалі він буде радий цьому???
Я ставитила ці питання собі й не мала на них відповіді.
А тим часом Алісія, у прямому сенсі, завела мене до лікарні.

Я не пам’ятаю, як ми тут опинились і як доїхали.
Я таки дуже задумалась.
Ми підійшли до лікарні, зайшли у середину і підійшли до стійки, де сиділи дівчата- адміністратори.
-Аріна Сілвер. – назвала ім’я Алісія.
-Ей, я не.... – говорила я.
-Тс. Тихо ти. – сказала сестра Алека.
Я закотила очі.
Дівчина назвала прізвище лікаря і кабінет.
Ми пішли по коридору прямо.
-Я ще офіційно не Сілвер. – сказала я Алісії.
Вона посміхнулась.
-Це все формальності, сестричко. – сказала вона.
Я закотила очі.
«Така ж, як і її брат». Подумала я і закотила очі.
-Ага, я знаю. – сказала вона.
-Що ти знаєш? – запитала я здивовано.
-Що я така ж, як і мій брат. – сказала вона усміхнено.
-Ви, що вмієте читати думки? – запитала я.
Алісія розсміялась.
-Не так важко здогадатися, про що ти подумала. -сказала вона.
Я усміхнулась Алісії й ми підійшли до кабінету лікаря.
-Удачі тобі. – сказала вона.
-А ти зі мною не підеш?- здивувалась я.
Алісія посміхнулась і відповіла:
-Ну, якщо ти дуже хочеш.
Я позитивно помахала головою.

Ми зайшли у кабінет, привітались з лікарем.
-Доброго дня.
-Доброго. -відповіли ми з Алісією в один голос.
-Щось Вас турбує? -запитав лікар.
Я коротко описала свій стан і сказала, що тест був позитивний.
Лікар запросив мене на канапу і я прилягла.
Він довго щось там живився і водив датчиком, а потім встав і сказав одягатися.
-Аріна, Ви вагітна, термін приблизно шість тижнів, сердечко б'ється добре. Але статі я поки не бачу. Буде відомо приблизно за шість тижнів, можливо довше. – сказав лікар.
Але я вже останніх слів не чула.
Я вагітна.

Ці слова крутились у мене у думках і я не могла нормально думати ні про що.
Алісія сиділа, усміхалась та мало не плакала. А я була у ступорі.
Лікар сказав, що все гаразд, виписав мені вітаміни й сказав багато відпочивати.
Ми з Алісією вийшли з мед закладу і я взяла її за руку.
-Не кажи поки нікому, добре? – сказала я.
Алісія усміхнулась.
-Добре, але це таке щастя, я впевнена, Алек буде дуже щасливий. – сказала вона.
Я усміхнулась натягнуто.
Ми з Алісією поїхали додому, а наступні кілька днів я провела з Надін.

Вони з Владом посварилися, точніше, він їй запропонував одружитись, але вона відмовила.
Тому єдина компанія їй, це була я.
Ми з нею дивились фільми, розважались, ходили у торгові центри та просто розмовляли.
Алек ці дні також був зайнятий, тому я не жалілась.
Потім ми відправилися в Україну і ми з Алеком жили у його квартирі.
Я почувала себе дуже добре, за винятком нудоти, але це все було нормально.
Алек не бачив цих моїх позивів, адже їхав рано, а приїжджав пізно.

Але одного дня, я прокинулась посеред ночі й не побачила його поруч.
Я дуже злякалася і почала дзвонити всім, кого знала.
Я дуже боялась, що з ним може щось трапитись.
Я навіть почала дзвонити у морги та лікарні. Але це було марно.
А потім я згадала, що у його навушнику був GPS трекер і я швидко його прослідкувала.
Звісно я його туди поставила і зняла блок, адже Алек поставив його тоді, коли був у Барселоні.
Я дуже надіялась, що він був у нього сьогодні.
Перед тим, як поїхати я набрала до тата і він розповів мені, що сталось і де Алек знаходиться. Він розповів мені, як Алек спас Надін і як її підстрелили.
От чорт! Влад!

Я швидко сіла на байк і помчала у лікарню, котра була на карті.
Як тільки я приїхала, моє серце здається вистрибувало з грудей.
Я зайшла у хол лікарні й почала шукати очима Алека.
І побачила, що він сидів з Владом і про щось розмовляв.
Влад усміхнувся мені, а Алек щось сказав і пішов у мою сторону.
Він йшов мені на зустріч і говорив:
-Ангел, вибач, я так спішив і так хотів допомогти, я не встиг тебе набрати. Вибач мені.
Алек підійшов ближче, а я стала навпроти й мовчки його обійняла.

Я хотіла кричати, бити його, а потім, коли побачила живого і неушкодженого, злість вся пропала і я просто хотіла його обійняти.
Що я і зробила.
-Дякую тобі. – сказала я.
-Як ти дізналась де я? – запитав Алек у мене.
Я усміхнулась.
-У твоєму навушнику, так, на всякий випадок, є вбудований GPS. На ось такі от випадки. І тим більше я хочу знати, де ти пропадаєш посеред ночі.– сказала я.
Алек притулився до мене, поцілував і я знала, все буде добре.
-Ти найкраща у світі. – сказав він.
-Ні ти. – сказала я.
Алек обійняв мене. Ми постояли трішки так, а потім я підійшла до брата.
-Як ти? – запитала я.
Влад глянув сумно і відповів:
-Не знаю. Краще б я там лежав замість неї.
Я взяла його за руку і сказала:
-Вона сильна, вір у неї.
-Я вірю, але найгірше те, що я нічим допомогти не можу. Хочу, а не можу.- сказав він чесно.

Вперше у житті, я побачила брата таким безпомічним. Вперше я побачила страх у його очах і я не знала, чим допомогти.
-Я знаю, але єдине, що тобі потрібно зараз, це чекати. – відповіла я і мала рацію.
За кілька хвилин підійшов Алек до мене, я попрощалась з Владом і ми вийшли на вулицю.
Саме сьогодні на вулиці почав впадати дуже дрібний сніг.
Я усміхнулась.
-Чарівно. -сказала я і підставила обличчя снігу.
-Угу. – сказав Алек.
Я подивилась на нього і зрозуміла, він говорив зовсім не про сніг.
Я усміхнулась.
-З тобою все добре? -запитала я.
Алек усміхнувся.
-Так, я просто хочу додому. – сказав він.
Я усміхнулась і дала йому ключі від байка.
Він здивовано глянув на мене.
-Хочу почути дівчинкою. – сказала я.
Алек обійняв мене, ми підійшли разом до байка, Алек сів і я сіла за ним.

Він завів мотоцикл і ми рушили зі свистом шин.
Я трималася за нього і відчувала тепло і щастя.
Ми приїхали додому, переодягнулись і лягли спати.
Я була щаслива і знала, з Надін також буде все добре.
Я заплющила очі й поринула у царство Морфея.