Сталеві квіти
Він
«Каравеллы мои тонут, Шейлок –
Ты ее из меня вырежи!
Говорят, единицы выдержат,
На достойных ножи точат шельмы.
Когда кровь твою всю уже выпито,
Когда правду под прессом выпытал,
Я тебя через месяц выкричу...»
(с) Бумбокс «Дыши»
Що ти лишила крім сумних пісень?
Що ти дала окрім цього пера?
Чи обходити світ мені усей
і не знайшовши де схилить чола
до рук чи ніг, чи іншого чола,
порвати ноти і співати серцем?
Чи ще так роблять?!
Як у цьому герці знайти себе?
Як врятувати серце?
Як вигребти із попелу руками,
коли боїшся попекти руки?
Ти хоч би впала на сліди струмками
своїх думок,
злічить мої думки!
Бо де ти є?!
Шукаю. Не знаходжу.
Тиняюсь хатою з кінця, в куток,
з кутка,
шукаю по покуттях бога,
приречений сідаю за листок,
й не маю слів,
й не знаю де шукати,
й не знаю чи існує те знання.
Що ти лишила крім одної карти,
що випала нароком з рукава,
і не зітліла як би я не злився…
Як би тобі добра чи зла бажав.
Пройшов би час і я під ним схилився,
але не впав…
Що ти лишила крім ножа й кресала?
Й скоринки хліба не дала до рук.
Вже скільки я без тебе не писав би - то пустий звук.
І все тепер у бідності і скруті,
злиденне навіть сонце у вікні,
сиджу край нього,
і дивлюсь на руки,
і все в мені вглядається у них…
24,03,2020
Відредаговано: 26.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
