Сталеві квіти
Неспокій
"Позорно, ничего не знача,
Быть притчей на устах у всех... "
Б. Пастернак
Захочеш, тебе розітнуть гострим лезом, споять аморфністю станів і прагнень, тоді, проростаєш у зиму з корінням, наче немає інакших метафор.
Бачиш? Ятакож збезчещена птаха. Зламані крила - уламки проміння. Я виживаю. Мене виживають. Правити службу інакше не вмію.
Захочеш, забудуть обличчя і ймення, станеш марою, недопалком, тлінням. Видиш? В долонях закладено зерня? То безліч доріг у нічне голосіння.
І обійняла б війська всіх імперій, але у душу пустити чи сміла? Їм другом і братом ступала у темінь, наче й не мала земного тяжіння.
Всі неминучі шторми і бурани впали б у мене як ріки у море.
Болить? Мені більше. Знаєш, не знаєш? Я так літаю. А ти на це гожий?
00,00,2018
Відредаговано: 26.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
