Сталеві квіти
Великодушно
"Лечь на дно вместе с музыкой Лондона.
Все прошло. Все такое не модное."
(с) Би-2
Зламати б тобі стріли та всі навпіл. Лишивши шанс і не лишивши сили. Щоб ти на мить відчув мою згорілість. Слідом в очах, і символом в нутрі. Намалювати десь на твоїх венах, втопити шрифтом Брайля у долоні. Щоб ти хоч мить в моєму був полоні і задихався мілкістю його!
Оце воно! Усе моє - гірке. І я гірка, як перецвівші квіти. І це мені нав’язують знов літо, мов свою віру свідки дивних вір.
І я стомилась пера ці точити, метати їх в папір, світанки, грози. І гвалтувати ледве винний розум і цю повинність сплачувать дощам!
Вони ідуть. То участь не проста. Не з нічого робить вони голодні. На ганках діти граються в слова, під ганками - хтось пересік холодним. Тече струмок - багряний перелив. Ножі і душі. Душі і безжальність. Щоб ти на мить занурився в ту сталість і не знайшлось ріднішої собі...
Отож, з добром до ближнього свого. Чоло схиляю й простягаю руку…
Весна, 2017
Відредаговано: 26.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
