Глава 4. Дивні речі.

Закінчення вступних глав.

У той день попросили мене перевірити піч, яка була основним джерелом тепла у нашому невеличкому будиночку на західній частині станції. Там було тепло й приємно, люди скрізь веселились, як могли, чоловіки розмовляли про рослини континенту і про різні висновки з експерементів, а жінки мали свої бесіди. У таку завірюху було важко щось зробити, вітер ,іноді,  сягав п'ятнадцяти метрів на секунду, тому на двір виходити було попросту небезпечно. Зайшов в приміщення з піччю докинув кілька дровинок і раптом, побачив щось на землі. То була маленька колекційна  монета розміром з четвертак, на ньому було гравіювання серпа і молота, а знизу надписем виступає "1950р" і тут я згадав, що один із колег показував нам цю монету на кораблі і розповідав про свою подорож до СРСР, вибігши з теплого в трохи прохолодніше приміщення, почав я шукати Тома Троя, американського арктичного науковця. Шукав п'ять хвилин (за цей час будинок можна обійти тричі), та не знайшов, звернувся до Михайла Дмитровича, а він сказав -:"Юльку, навіть не знаю де цей американець може бути, проте знаю, що він точно десь тут. 
Ти дивився другий поверх?"- спитав він і -:"Так, його та не має",- відповів я.
-"Дивно, та думаю не варто хвилюватись, можливо він у своїй кімнаті". Цей варіант був у мене останній, проте чого йому йти в кімнату, якщо він мав обговорювати, як він сказав зранку, поведінку білих ведмедів і тюленів. Монета. Ця хоч і коротка зачепка грала важливу роль у подальшому пошуку. Сптитаєте: "якому пошуку"? Відтоді до кінця дня чоловік не появлявся, і на наступний день, після тридцяти чотирьох годин
після зникнення дослідника, ми забили тривогу...