Глава 1

Частина 1

Сполохи фотоапаратів, гучні оплески вдячної публіки, переважно, чоловічої частини глядачів, свистіння окремих, найпалкіших фанатів. Танцювальний гурт «Нью-Бенд» в черговий раз вразив усіх. Та й як могло бути інакше, коли в цей гурт потрапляють кращі танцюристки, проходячи жорсткий відбір, а потім віддаючись тренуванням шість разів на тиждень. Хто сказав, що шлях на сцену лежить через ліжко? Плюньте йому в очі! В такий колектив просто так не потрапиш. Але танці – то не все. Потрібно правильно виставити світло, влаштувати лазерне шоу, акцентуючи увагу на тій чи іншій танцюристці в певний момент, гарний саунд, обов’язково жива музика. Заради одного такого виступу гурт готується декілька тижнів, працюють лише з перевіреними фахівцями, щоб жодної помилки, жодної осічки.

Оплески чути навіть у роздягальні. Танцюристки заморено скидають сценічне вбрання, балакати не хочеться, аби тільки до крісла доплентатись і з останніх сил перевдягнутись.

– Вітаю дівчата, вітаю! – у роздягальню зайшов Анатоль, керівник та агент гурту. – Ви сьогодні просто незрівнянні! Белісіма, як то кажуть!

– А нічого, що «незрівнянні» зараз голі? – з подивом підняла брови одна з танцюристок, Тетяна. Втім, навіть не спробувала прикритись, як, власне, й інші дівчата.

– Тю, що я тут не бачив? – посміхнувся Анатоль та гучно ляснув Тетяну по сідницям. – Ну, відпочивайте, а гонорар завтра отримаєте. Хоча, що я вам розказую, не перший рік працюємо.

З цими словами він вийшов, робота агента не закінчується з виступом, навпаки, треба по гарячим слідам залучити нових спонсорів, знайти клієнтів, обговорити умови можливого турне.

– Козел, – пробурмотіла Тетяна услід, але так, щоб керівник не почув. Вилетіти з гурту легко, потрапити сюди – важче, ніж влаштуватись у Верховну Раду.

– Не переймайся, – спробувала втішити подругу Юля. – Він хоча б не чіпляється, як інші, а те, що по жопі ляснув, так то ж по-дружньому.

– Та знаю, – зітхнула Тетяна, вдягаючись у звичні джинси та футболку. Дійсно, чому вона його козлом назвала? Не такий вже й поганий, грошима не обділяє, платить гарно. В її попередньому колективі агент забирав собі 70 відсотків, а танцюристам віддавав лише 30. Анатоль ділить порівну, а працює не менше за них. Мабуть, надто втомилась, сьогоднішнє шоу дійсно було виснажливим.

– Он Окса не переймається, – вигукнула Анжела, наливаючи собі вино. Після кожного виступу вона випивала келих вина, лише один, більше не можна. – Ця така, що сама кого завгодно за жопу лясне, двічі.

Дівчата засміялись, тільки Оксана недобре, зверхньо зиркнула на колег. Вона ніколи не встрявала в дружні жарти, вважаючи це нижче своєї гідності. Швидко передягнувшись у легку літню сукню, Оксана попрощалась з усіма та вибігла з роздягальні.

Темна комірчина не надто мала, проте вдвох тіснувато. Однак це навіть доречно, головне, щоб у коридорі ніхто не почув.

– Ти краще місця не зміг знайти? – запитала Оксана, обіймаючи чоловіка, якого при світлі телефону важко розгледіти. Хоча що там розглядати, вони бачяться не вперше. Петро, колега, теж танцюрист, з іншого гурту. Сьогодні два відомих гурти запалювали разом, зібравши, мабуть, рекордну кількість глядачів.

– Яка різниця – де? Головне – з ким! – глибокодумно відповів чоловік, знімаючи сорочку. Лівою рукою притиснув до себе Оксану.

Деякий час коханці цілувались, дівчина руками гладила тверді м’язи на торсі чоловіка. Таке треноване тіло може бути лише у досвідченого танцюриста, який з дитинства займається танцями.

– Стривай, – схаменувся Петро. – А коли за тобою чоловік приїде?

– О, ти хочеш мого чоловіка? – жартівливо запитала дівчина. – То може влаштуємо «амур де труа»?

– Ти знаєш, що ти стерва? – запитав Петро, пристрасно цілуючи коханку в шию.

Оксана, з кокетством знімаючи бюстгальтер, посміхнулась:

– І що, тебе це зупинить?

Замість відповіді чоловік впився в її губи. Рукою підняв поділ сукні, щоб стягнути з дівчини труси, але їх там не виявилось.

– Упс, – захіхікала Оксана, – здається, я забулась дещо вдягнути.

– Погана дівчинка! Зараз я тебе покараю!

Петро розвернув дівчину до себе спиною та схопив однією рукою за волосся. Оксана збуджено застогнала.

Сергій, вдивляючись у дорогу, обома руками вчепився за кермо. Заторів у такий час немає, але саме ця обставина спонукає деяких водіїв мчати на повній швидкості. Стільки аварій на цьому проспекті вже сталося! Краще бути уважним.

– Щось ви довго сьогодні, – нарешті вимовив чоловік.

– Та як завжди, то це, то те, – байдуже відповіла Оксана, заморено притулившись до вікна машини.

– Ясно, – така ж сама байдужість.

Кілька хвилин їхали мовчки. Воно й зрозуміло, година вже запізня, близько першої ночі. У обох важкий день, свої, особисті клопоти.

– Не хочеш запитати, як пройшов виступ? – не витримала дівчина.

– Як? – без жодної зацікавленості запитав Сергій.

Оксана всілась більш зручно, в таку позу, яка передвіщує черговий скандал.

– Тобто, тобі не цікаво, я правильно зрозуміла? Я тебе взагалі цікавлю?

– А ти спитала, як мої справи на будівництві?

– Добре, – кивнула дівчина. – Як в тебе справи на будівництві?

– Ніяк, – сумно посміхнувся Сергій. – Я вже півроку, як звільнився звідти, і зараз працюю взагалі в іншому секторі.

Оксана голосно видихнула. Потім набрала в легені побільше повітря, зібралась з силами.

– Ага, тобто ти мене зараз підловив, так? А слухай-но сюди, мій любий чоловіче…

Вона хотіла щось сказати, навіть вигадала кілька влучних фраз, але раптовий спалах в очах, незрозумілий галас, скреготіння металу та сильний поштовх у бік… Стало темно, нічого не чути, все зникло.