Станцюй мені свій світ

Глава 10

 

Як же важко без чоловіка. Маючи в минулому насичене інтимне життя, Оксана з кожним днем стала відчувати гостру нестачу чоловічого тіла. Сексу хочеться просто до нестями. Але з ким? Останнім часом коло спілкування надто звузилось. Навіть зателефонувати вже нікому, не те, щоб зустрітися.

Побачення? З яким задоволенням вона б зараз вирушила на побачення. Посидіти у розкішному ресторані, є один – затишне місце, вишуканий сервіс, дивовижна кухня та завжди жива музика. А потім пристрастна ніч. Ось тільки хто з нею піде?

– Стривай, – замислилась Оксана, гортаючи телефонну книгу, – а про Дениса я якось і забула.

Вона, не гаючи часу, набрала номер. Денис не те, щоб дуже гарний коханець, та й не красень, але все ж таки має свій стиль. Його б трохи виховати, щоб ввічливим став, поводився пристойно – і був би непоганим джентльменом. Відразу видно, що хлопець з села… Чи не з села? Та яка різниця, все рівно іноді дикунські манери не змогли витравитись навіть після десятирічного проживання у столиці.

– Га! Оце не чекав! – почулося в слухавці.

– Привіт! – проворкувала Оксана. – Чим зайнятий?

– Та тільки приїхав додому. Фух, вчора з хлопцями посиділи, думав, гаплик мені. Та ні, оклигав. А ти шо там?

Дівчина зробила над собою зусилля, щоб не нагарчати за це «шо».

– Тренувалась, до виступів треба готуватись, – не моргнувши оком, збрехала Оксана. – Раптом згадала, що ми давно не бачились.

– Тю! Так давай сюди. Адресу знаєш. Тільки я трохи відійду, фух, оце ми дали вчора. Ти уявляєш, шість пляшок горілки, на чотирьох! Майже без закуски. А ще потім ті масажистки…

– Масажистки? Після горілки?

– Ну, Окса, – нудним голосом промовив Денис. – Шо ти, як маленька? В сауні, з хлопцями, масажистки.

– А, тепер зрозуміла. Слухай, а ти взагалі в кондиції? Може, перенесемо зустріч?

– Та ти шо? Ні, ніяких «перенесемо». Тільки цей, мені зараз за кермо, як кажуть, не комільфо… Зможеш сама приїхати?

– Звісно, – запевнила дівчина, подумки матюкаючи себе останніми словами. – Я о восьмій буду.

На тому кінці пролунали якісь незрозумілі звуки, а слідом гудки.

«Що я роблю? – промайнула думка. – Але ж без сексу аж вилиці зводить».

Витративши кілька годин на те, щоб прийняти ванну, вдягнути найгарнішу білизну (хоча хто-хто, а Денис точно не оцінить, навіть не помітить її), причепуритися, Оксана завчасно вийшла з дому. Треба звикати до того, що на таксі грошей більше немає. Доведеться добиратися маршруткою. Дівчина вже відвикла від громадського транспорту. Раніше або Сергій підвозив, або таксі викликала, комфорт клас, ніяких там «Ланосів» чи «Авео».

 

Стоячи біля під’їзду, Оксана зателефонувала Денису.

– Я вже біля твого дому.

– Уан момент, мадам! – відповів бадьорий голос.

Через хвилину двері під’їзду відчинились, випускаючи здорованя у спортивному костюмі на голе тіло та в шльопанцях. Хоч би кофту застібнув.

Озирнувшись, чоловік, нарешті побачив Оксану й жестом запропонував заходити.

Стійкий перегар дівчина відчула, ще коли вони тільки підходили до дверей квартири. А коли зайшли, міцне амбре викликало у Оксани запаморочення.

– Мадам, прошу! – з претензією на галантність запросив у кімнату Денис.

Ліжко у спальні навіть ніхто не прибрав. Білизна, явно не першої свіжості, зім’ята, мабуть, чоловік лише недавно прокинувся. Куди там застелити свіжу, чисту білизну!

Гепнувшись на ліжко, Денис похлопав рукою:

– Йди до татуся, бебі.

Оксана, стоячи посеред кімнати, не ворухнулась. Не те, щоб неприємно, це взагалі огидно. Жодного разу Денис не дозволяв собі такої поведінки. Так, він не знає, що таке манери, не знає, як залицятись, але відноситись, як до вуличної повії – це вже занадто. А за «йди до татуся» захотілося прибити.

– Шо ти там стоїш? – здивовано вигукнув чоловік. – Чи мадам хоче, шоб я сам її роздягнув? Так це ми швиденько.

Він підвівся з ліжка та, грайливо пританцьовуючи, став підходити до гості.

– Я тобі не мадам, – крижаним голосом сказала дівчина.

– Тю, ти образилась? Так я знаю, як вибачитись.

– А ми не можемо кудись сходити? Побачення, наприклад?

Денис зупинився та витріщився на Оксану.

– Навіщо?

– Ну, побачення, романтика…

– Навіщо? – вдруге запитав чоловік і відразу прояснив ситуацію. – Ти приїхала, щоб кохатись? Ну так що ще треба? Ой, зараз я тобі дещо покажу, вчора дівчата навчили одній штуці…

Оксана розвернулась, направившись до виходу. Терпіти таке відношення вона не буде. За жодних обставин. Можливо, масажистки готові, щоб об них ноги витирали, але не Оксана.

– Ти куди? – наздогнав гостю Денис.

– Вибач, я напевно, піду.

– Не зрозумів, – сперся чоловік, дивлячись, як Оксана взувається.

– Я жінка, і хочу, щоб до мене нормально ставились. Отак будеш з іншими дівчатами поводитись, які тебе всяким штукам вчать. А я не повія.

Вона хотіла відчинити двері, але спробуй вгадати, як відкриваються ці кляті замки.

– А, ось ти як, – сердито промовив Денис. – А ти на себе в дзеркало давно дивилась?

– Що?

– В дзеркало на себе глянь! Дивись, яка пані знайшлась. Ти зараз виглядаєш, як вокзальна дівка, хіба що синця під оком бракує. Та у нас у дворі п’янички краще виглядають, ніж ти. Знаєш, Окса, можливо, колись ти й була зіркою естради… чи сцени… чи ким ти там була, але зараз ти страшко. Ще й шкутильгаєш з тростиною. Та тебе торкатися в тверезому стані лячно, збоченцем себе відчуваю.

Цього дівчина точно не очікувала. Вона кілька годин витратила, щоб причепуритися, а якась свиня, що не вміє навіть правильно говорити, буде критикувати її зовнішність?

– Мерзотник! – прошипіла дівчина.

– Ой, краля яка, – глузливо відповів на образу чоловік.

Оксана нарешті впоралась з замками та відчинила двері, сподіваючись скоріше вийти звідси. Та схоже, у Дениса були інші плани, бо він рішуче схопив її за рукав.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше