Глава 3

– Ти що тут робиш?

Дівчина з зусиллям прожувала їжу та у свою чергу запитала:

– А ти?

– Та влаштувався тут юристом, – сказав Сергій, сідаючи поруч. – Ось викликали до вашого, як його… Стаса? Вирішив по дорозі взяти кави, бо з ранку нічого не їв…

Пролунала гучна мелодія на телефоні, перериваючи Сергія. Той подивився на екран і вилаявся:

– Дідько! Знову ваш Стас телефонує. Слухай, я побіг, давай ввечері поговоримо? Ти у котрій закінчуєш?

– О сьомій, – все ще з подивом відповіла Оксана, не знаючи, як себе вести з колишнім чоловіком.

– Добре, я тебе підвезу, – сказав Сергій, виходячи з їдальні.

По дорозі додому Сергій хотів спочатку розповісти про себе, але тема якось сама собою перейшла на ранкові події.

– Ти справді не захотіла свідчити проти тієї дівчини?

Оксана кивнула. Вона так зручно вмостилась на сидінні в теплому салоні, що навіть розмовляти не хочеться. Як добре їхати не в маршрутці, а в машині, яка довезе прямо до під’їзду.

– Ти виявилась єдиною, хто вирішила посперечатися зі Стасом, – продовжив колишній чоловік. – Слухай, ну він і… як би його сказати… слизький чи що. Неприємний тип.

Дівчина фиркнула. Сергій підібрав вдале слово, дійсно, щось у керівнику є таке слизьке, як у хробака.

– Що далі буде? – запитала вона.

– Ну, я поспілкувався з іншими дівчатами, вони наговорили купу всього про ту бідолашну. Але будь-який адвокат швидко виведе їх на чисту воду, брехати вони не вміють. Тож, скоріш за всього, у Стаса будуть деякі неприємності.

– Деякі?

– Ну, довести домагання складно. Які в неї докази? Її слово проти його слова. Хіба що знайдуть тих жінок, яких він раніше звільнив. Якщо всі дадуть свідчення, то може якось десь… Я б не розраховував на щось суттєве.

– Тобто йому все зійде з рук?

Сергій знизав плечами, слідкуючи за дорогою. Він і так намагався їхати шляхом, де менше заторів у такий час. Проте після аварії став обережніше керувати автівкою. Та й нову придбав, з шістьма подушками безпеки та автоматичним гальмуванням.

– Засудити його не зможуть, не в нашій країні, – нарешті відповів чоловік, коли вони звернули до тихого провулку. – Ну а в компанії, можливо, усунуть з посади.

– Навряд чи, – з сумом промовила Оксана. – У нього, здається, хтось нагорі є зі своїх.

– Все можливо. Я ж недавно тут працюю, ще не знаю нікого. Чому така збентежена?

– А ти як гадаєш? – подивилась на Сергія дівчина. – Сам же щойно сказав, що я єдина, хто не захотіла свідчити проти нього.

Чоловік посміхнувся, повертаючи до знайомого будинку. Колись він любив заїжджати до тещі, яка кожен раз зустрічала усякими смаколиками.

– Не переймайся, – сказав Сергій, глушачи двигун. – Формально в нього немає приводу тебе звільнити. Може, якийсь час буде ставитись упереджено, але я наполегливо порадив йому не чіпати тебе, не відіграватись. Мені здалося, що він зрозумів.

– Ну подивимось. Дякую, що підвіз.

Оксана відчинила двері, збираючись вийти, але Сергій зупинив, поклавши їй на руку велику міцну долоню.

– Слухай… Давай може якось зустрінемось? Посидимо десь?

– Навіщо? – здивувалась дівчина.

– Не знаю… Мені цікаво, як ти живеш зараз, що в тебе відбувалось.

«Цікаво?! – майже не закричала Оксана, проте настільки заморилась за день, що нічого не хочеться, лише до ліжка доплентатись. – Цікаво, як я без грошей сиділа, по вулицям шлялася аби вдома не сидіти зайвий раз, ледь наркотики не почала вживати?».

Напевно, в її погляді промайнули ці думки, бо Сергій забрав долоню та, зніяковівши, промовив:

– Вибач, справді, це я так…

– Можемо післязавтра побачитись, – несподівано для себе вигукнула Оксана. – В мене вихідний.

Сергій посміхнувся.

– Добраніч!

– Добраніч.

Невідомо, що Сергій сказав Стасу, але той справді не чіпав Оксану. Він взагалі робив вигляд, що не помічає її. Все налагодилось, про Ганну ніхто не згадував, наче нічого й не трапилось. Оксані ж дана ситуація допомогла зробити певні висновки – це той колектив, де кожен сам за себе. Значить, правильно, що вона ні з ким не товаришує. Нащо такі подруги?

А ще вона вдячна колишньому чоловікові за те, що вступився за неї. Міг би й не робити цього. Хоча дивно. Коли їй конче була потрібна його допомога, відмахнувся, а тут… Втім, відповідь швидко знайшлася. Власне, сам Сергій і розповів під час зустрічі.

– Знаєш, може у нас все розклеїлось, – зізнався він, коли вони сиділи в ресторані, – але ж щось все одно було… Я потім зрозумів, що сумую за тобою. Просто спочатку цього не помічав, ображався.

– Угу, складно щось помітити, коли у нової пасії цицьки третього розміру, в очі давлять.

– Ми вже не разом. А ти що, образилась? До речі, вона мені розповіла, що якась божевільна її лаком для волосся облила в крамниці.

Оксана з гордістю подивилась на колишнього:

– Угу, це була я.

– Я так і зрозумів, – посміхнувся чоловік.

Вони деякий час помовчали, зосередившись на їжі, раптом дівчина згадала:

– А як ти опинився в нашій компанії? Та ще юристом?

Сергій, відклавши виделку, кілька секунд дивився в пустоту. Видно, що йому хочеться багато чого розповісти, та в той же час щось стримує.

– Після тієї аварії, а потім нашого… розлучення… Коротше кажучи, захотілось повернутись до юридичної практики. Деякий час надавав консультації, але клієнтів мало було. А тут підвернулась пропозиція влаштуватись юристом у велику компанію.

– І як, задоволений?

Чоловік долив у келихи вина й відповів:

– Не те, на що я чекав. До серйозних справ мене ще не підключають, надто мало тут працюю. Можливо, в подальшому щось зміниться, шанси є. А ти як там опинилась?

Настала черга Оксани поділитись своїми пригодами. Звісно, вона промовчала і про гуляння на вулиці, і про невдалий виступ, і про наркотики, та ще багато чого. Так, поверхнево розповіла про конфлікти з матір’ю, про те, що не вдавалося знайти роботу, лише Анатоль пристроїв сюди.