4

Роздобути бензин виявилося справою ще важчою чим я передбачав. Саме пальне в селян звісно було, а от розплатитися за нього стало доволі проблематичною справою. Готівки у моєму гаманці знайшлося небагато, а банкомата, щоб зняти гроші з карточки, в селі не було. Сонце вже перейшло відмітку полудень і практично наблизилося до надвечір’я коли я голодний і неабияк втомлений нарешті добрався до садиби нашого гостинного господаря.

На подвір’ї, в тіні крислатої яблуні, сиділа моя Оксанка з віночком лісових квітів на голові. Напроти дівчини стояв і про щось жваво з нею говорив хазяїн дому. Та що мене найбільше вразило в цій сцені так це те, що моя кохана весело реготала зі слів старого, хоча в очах у неї горіли якісь недобрі вогники.

– Здоровенькі були! А я нарешті роздобув харч для свого залізного коня. Люба, як прогулянка?

Дід якось знервовано сіпнувся почувши мене, а чарівна красуня лагідно промуркотіла:

– Ромчику, а нам дідусь дозволив провести в нього ще одну ніч. Давай поїдемо вже завтра. Тут так класно.

– Ну коли ти про все домовилася, то ми звісно залишаємося. Я страшенно втомився і однозначно не зможу довго кермувати автомобілем. Найкращим рішенням буде подякувати нашому гостинному господарю, переночувати тут і вже завтра вирушити в дорогу.

Закінчення дня і весь вечір проминули нудно та нецікаво. Старий бородань і моя мила, ніби змовившись, різко присікали всі мої намагання завести розмову про вчорашню легенду. Не зважаючи на всю мою настирливість я так і не зміг витягнути з впертого дідугана хоч одне слово пояснень його ранкових застережень. Єдине що вдалося від нього почути було коротке і малозрозуміле: «На все свій час. Настане така мить і ти одразу зрозумієш все що від мене дізнався».

Роздратований і розгублений я не знав що й думати. Це була ще одна загадкова таємниця, котра постала сьогодні перед мною. Та втома і сон брали своє і я з лихими передчуттями пішов спати, залишивши Оксану з відставним полковником наодинці.