Стати мамою

Глава 6

Перед сном я пішла у ванну, після чого вернулась до своєї кімнати. Коли я відкрила двері, то зрозуміла наскільки я лоханулася. В моєму ліжку вже спали Костя зі Захарком, а Ліза тільки збиралась лягнути.

-Лілю, тобі щось потрібно?- спитала жінка виходячи з кімнати до мене.

-Навчитись рахувати мені потрібно! Як я прорахувалась, що якщо в нас є гості, то одна з двох спалень буде зайнята. Де я тепер буду спати?- задала риторичне питання.

-В тебе є чоловік, в нього і спи!- навчала мене жінка.

-А тобі фіктивний шлюб щось говорить?

-Ні!

-Добре, йду я спати.

-В брата?- з надією спитала вона.

-В гостьовій!

-От дурепа! Тільки спину собі поламає,- почула шепіт Лізи.

Я спустилась на перший поверх і почала стелити на дивані, коли з кабінету вийшов Арсен.

Він здивовано на мене глянув і спитав:

-Що ти робиш?

-Не бачиш стелю!

-Ааа, це через Костю з Лізою? Вони зайняли твою кімнату...

-Бінго, прямо в точку.

-Йди спати до мене.

Я шоковано глянула на нього не знаючи що відповісти. Хотілось просто стукнути його!

-Не дивись на мене так! Ліжко велике, будемо спати під різними покривалами.

-Дякую, але стримаюсь,- відповіла я, запрааляючи подушку в наволочку.

-Слухай, я не позволю жінці спати на дивані–це раз. По-подруге, ти далеко від дитячої, а по-третє, ти ходиш як невиспана муха, хочеш ще й до невисипу додати біль в поясниці? Пожалій себе, ти завтра цілий день з дитиною.

Я видихнула і полишила роботу.

-Аргумент,- згодилась я,- добре, я згідна.

-От і добре.

Але тільки ми зібрались підніматись до спальні, як почули дзвінок у двері.

-Я відкрию, а ти зробиш чаю? Мені захотілось,- запропонувала я.

Чоловік лише кивнув.

Як би знала хто там, в житті не відкрила б.

-Привіт, котусику!- промуркала незнайома блонді, думаючи, що відкриває Арсен.

Але побачивши мене змінилась у лиці.

-Ти хто? Що робиш тут?!- нервово промимрила вона.

-Взагаліто, це я маю питати хто ви і чому з'явились на порозі мого дому в ТАКОМУ вигляді!

А вигляд в неї був ще той! Коротка шкіряна юбочка з чорними в сітку чулками, а не верху був топ під назвою " ніяких секретів" або " все відразу". Доповнювали образ стриптизерські туфлі.

-Лілю, чай готовий. Божена?

-Котику, чому в тебе в дома якась ліва жінка?!

От не знаю що зі мною сталось, але відразу з'явився інстинкт зберегти свого чоловіка при собі. 

"-Чоловіка?"- кричав здоровий глузд.

"-Обручка є! Значить мій чоловік!"- кричав інстинкт.

-Так, любий, чому на порозі стоїть ліва баба, одягнута як куртизанка?!

Від мого "любий" Арсен опішів більше ніж від появи так званої Божени. Видно такі сцени вона дозволяла собі до цього.

-Божена, звідки ти знаєш, що я переїхав сюди?- нервово спитав чоловік.

-В мене всюди свої вушка! А тепер відповідай! Що це за гримза стоїть?- закричала вона.

-Гримзу бачу тут одну і вона зараз получить якщо розбудить дитину!- спокійно відповіла я.

-Яку дитину? Арі, в тебе є дитина? І як давно?

-П'ятий місяць!- підливала олію у вогонь.

Навіщо? Не знаю!

Чоловік був у шоці з нас обох і просто мовчав! Адже кожна йогоспроба щось сказати, так і лишалась спробою, тому він просто замовчав чекаючи потрібного моменту.

-І я про це не знала? Ти мамаша дитини?

-Я!

-Котя, ти їй повірив, вона ж аферистка! Потрібно зробити аналіз ДНК!

-І повірив, і дитину прийняв, і окольцовав!- сказала я показуючи обручку,- А тепер марш звідси поки я ще добра!

-Я не піду, поки цього не захоче Арі!- завищала вона.

Я в шоці, як від того крику всі не проснулись.

Я глянула на нього і видала:

-Я йду в спальню, якщо тебе через 10 хвилин тебе не буде з доповідю про те, що вона пішла, я таке встрою! Щоб мене якась пасія стриптизероподібна принижувала! В житті такого не буде.

Спочатку я пішла до кухні по чай, а потім в спальню.

Що ж до самої спальні, то вона зроблена зі смском в сіро-білих тонах. З мебелі тут звісно ж ліжко, шафа, дві тумби і в кутику диванчик, на який я з нервами і всілась 

Не минуло й десяти хвилин, як в кімнату прийшов веселиц Арсен. Смішно йому!

-Рапорт,- вимовив він, приклавши пряму долошку до віска як в армії,- громадянка Божена Ковнур, була спроваджена з теритої Лілії Пилипів! Постраждалих в цьому нерівному бою не було! Всі живі-здорові!

Я слухала його і сміялась. Не думала, що Арсен такий гуморист і все накручує на вус.

-Вільно!- наіграно вимовила я,- Вибач мене. Терпіти не можу, коли ось такі дамочки права качають і ще й дозволяють собі принижувати когось.

-Нічого. Якщо чесно, як би не ти, то випроваджував би її довго!

-Лягаєм спати, я дуже вимучена за нині.

-Лягаєм!

В цей момент, мені було все одно що з боку біля мене спить малознайомий чоловік. Я хотіла одного: доторкнутись головою до подушки!

 

 

Дорогі читачі, пишучи цю главу, я зрозуміла що сильно загнула з адекватністю головної героїні. Але мені сподобалось бачити її з другого боку: веселою, ревнивою і властною.

А як вам? Напишіть свою думку коментарях, чи сподобався новий образ. Люблю! Цілую! Ви моє натхненя!!!😘😘😘😘

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше