Глава 9

Ойойойойой! Що я натворила?!– перша моя думка, коли я проснулась.

Розплющивиши очі, перше що приміла– не моє ліжко й тим більше не моя спальня, а друге не побачила, а відчула, спиною чоловічі груди й чоловічі руки, які мене обіймали. І знаєте, якось стид швидко зникнув, а з'явилося задоволення й кайф від становища.

На годиннику сьома ранку, неділя, Даринки нема. Я лежу біля досить статного чоловіка. Лежи і відпочивай! Але моя жіноча накрутка пішла в дію.

Чого я тішуся? Мене тільки що використали! Як тепер дивитися в очі чоловіку? Це ж я п'яною перша зробила крок! Що він про мене думати тепер буде?.

І все в такому стилі. Тому, я вирішила легенько вибратись з чоловічих обійм і з соромом втекти, але після перших моїх спроб сонний чоловічий голос прохрипів:

-Лежи, не тіпайся!- я застила, навіть дихати боялась... Перших п'ять секунд.

А потім шоковано і по дурному спитала:

-Чому?

-Тому що мені добре спиться біля тебе,- серйозно відповів Арсен.

Я розвернулась лицем до нього і втупилася поглядом.

-Слухай, я спати хочу, а під твоїм поглядом цього не зробиш.

-Ти розумієш, що ми натворили?- серйозно спитала я.

-Я дорослий хлопчик і знаю що ми робили в ночі,- але під моїм трохи нервовим поглядом він був змушений розплющити очі і вже без тіні жарту продовжив,- Що ти хочеш почути? Що мені шкода? Що я тепер тебе зневажатиму? Що вважаю тебе винною у всьому?

Я відвела погляд від чоловіка не знаючи що відповісти, але мені й не довелось.

-На всі ці питання, відповідь одна– ні!- тільки тоді я глянула чоловікові прямо у вічі,- Слухай, давай не будемо ускладнювати все? Ми з тобою дорослі люди, хотіли і зробили. Тим більше я прекрасно провів з тобою час.

-От... Я ж тобі просто фіктивна дружина, можна сказати колега...

-В мене таке враження, що ти сумніваєшся в своїй вроді,- перебили мене,- не віриш, що можеш подобатись чоловікам. Так знай, ти не просто красива, ти розумна, сексапільна жінка!

І після цих слів нагло розвернув мене спиною до себе і обійняв втикаючись носом в мою шию.

Я й справді сумнівалась в собі. Вчора на заході я відчувала себе мишею навпроти цих високих, стильних й неперевершених дамочок, які так і висвічували впевненість. От, хто справді сексапільні!

-Давай вернемось до ділових відносин через години дві, а зараз дай виспатись і накайфуватись.

От спокусник! Нехай я себе буду не раз проклинати, але зараз мені хотілось лежати біля цього шикарного чоловіка.

****

Як і сказав Арсен, через дві години ми повернулись до початкових стосунків. Ніяких проявів романтики, просто ділові, трохи приятельські.

Я лежала у ліжку й не хотіла ставати. Як би я знала скільки всього, принесе сьогоднішній день, не просиналась би взагалі!

Після того як Арсен поїхав по Даринку, я пішла на кухню, оскільки їсти не було взагалі нічого.

Відкривши холодильник, я замітила, що потрібно буде з'їздити в магазин, адже запаси продуктів закінчувались, а продуктів, які залишились, хватить максимум на сьогоднішній день.

Коли я вже майже закінчила, на подвір'ї почувся звук автомобіля. Нарешті я побачу своє маленьке чудо! Хоча я не бачила її всього добу, але моє серце розривалось ніби півжиття.

З роздумів вибив звук дверного дзвінка. Що? Це значить не Арсен. Але хто?

Відкривши двері, я шоковано глянула на прибувшу.

-Катю? Що ти тут робиш?

Моя знайома і бізнес партнер стояла на порозі і нервово дивилась на мене.

-Привіт, Лілю! Мені потрібно з тобою серйозно поговорити!

-Заходь.

Провівши жінку на кухню я спитала:

-Чай? Кава?

-Не потрібно!- відповіла вона, а потім почала те, для чого приїхала,- Так не може продовжуватись! Чому всю роботу по ресторану маю виконувати я? Я півроку пахаю як проклята! Без відпочинку! А ти навіть не можеш взяти довбану слухавку, коли потрібна,- з наїздами почала Катерина.

Я так і знала, що надовго її не хватить.

-Тому що я взяла дикрет і зараз виховую дитину!- відповіла я.

-Це ж що виходить, роботу веду я, а весь прибуток і ми ділимо на двох!- нахабно випалила вона.

Ось цього я точно не очікувала!

-Що ти маєш на увазу під своїм "я працюю, а ти ні"? Я доглядаючи дитину, веду всю документацію, перевіряю рентабельність ресторанів, здзвонююся з поставщиками!- зовсім іншим тоном почала говорити я,- Тобі ж лишилося лише доглядати за рестораном і бути весь час на роботі! Але ти навіть від цього ниєш! Слухавку я не взяла! Я не маю брати весь час слухавку, я людина і маю право на відпочинок!

-Поки ти відпочивала, я була змушена доповлятися з новими підприємцями! Чому я маю виконувати твою роботу?

Ось тут мене понесло! Я зрозуміла, що зараз виговорю все, що накипіло за стільки років.

-Тобто моя робота? Я хочу тобі нагадати, що ресторани також і твої! І ти маєш працювати на рівні зі мною! Вперше за шість років я змушена працювати на відстані і не можу брати активну учась як колись! Вперше! Ти розумієш? Вперше! Я жила на роботі, я жила роботою і ресторанами! В той час як ти, кожного місяця на два тижні моталась з коханцями по курортах! Коли ти грілась під сонечком, я будувала ресторан з нуля! Я з простої кафешки розбудувала один з найкращих ресторанів міста! Поки ти, мать твою, вигрівалась на Мальдівах, я думала де взяти гроші, переживала стреси, психічні розлади і пила пачками заспокійливі. Я робила все! Я! Я займалася рекламою, я домовлялася зі всіма постачальниками! Розробляла дизайн, також я! Коли ти шлялася по Єгиптах і Туреччинах, я мерзла в холодному офісі, бо грошей взагалі не було, тому економила на кумунальних. Я вклала в своє дітище всю душу, всю любов, всі сили... Я вклалала туди забагато! А що вклала ти туди крім грошей, які навіть не були твої! А татові.

Мене роздирали біль і нерви. По щоках потекла сльоза...

-А що ти хотіла? Тобі дали все! Ти мала тільки пахати! Ти повік будеш винна мені і моєму татові за все що маєш!- не сказала, а виплюнула.