Глава 36/1

Мелісса

Подруги обернулися до мене не стільки з докором, скільки запитуючи очима:

«Мел, ти з розуму з'їхала? Чому не попередила? Навіщо хижаків покликала?»

— Дівчата, у присутності добре знайомих нам хлопців виникла необхідність. Я хотіла зібрати вас всіх разом.

— Давно пора. Хоч хтось не дикий серед вашої трійці, — підтримав мою ідею Алекс, за що і отримав шматок сиру в стакан віскі.

— Яка у мене дбайлива мішень, — витягнув сир і миттю проштовхнув цілком в рот Даши, в той час, як вона хотіла про щось мені сказати.

Поки не почалася бійня, швидше починаю.

— Даша, встигнеш потім у відповідь помститися. Послухайте, будь ласка, — спочатку звернулася до подруг: — Я програла, дівчата. Спiр на курсовi для мене закiнчився.

— Коли ти встигла? — ахнула Ангеліна.

— Не сьогодні і не вчора, — в брехні більше плутатися не хочу, — Я зустрічаюся з Кирилом більше місяця. Спочатку ви самі знаєте, намагалася чинити опір. Але... Не встояла. Закохалася більше, ніж мріяти могла.

— І як ви? Де? Чому? — Дашка не могла від шоку навіть вимовити все, видаючи короткі, обривисті питання.

Раз вже зiзнання вирішила зробити таким, відповідаю, як є, при друзях Кирила.

— Ми таємно зустрічалися по моєму проханню. Кирило тут ні при чому. Пішла сама на обман ради спору. Так, ще одне. У мене не з'явилося жодної нової подруги. У цьому я теж вас обдурила. Пробачте, якщо зможете.

Дівчатка затихнули, переварюючи новини. Дашка не кидалася показувати три пальці. Ніхто не лаяв, і не поздоровляв. Без хлопців вони б не мовчали, і висловили все, про що думають. При Кирилі та його друзях не хотіли розбирань, і більшої ганьби, чим я сама себе вiгнала.

— Отже, ви разом? — хлопці, навпаки, підбадьорилися.

Ось тепер впритул почала спостерігати за Кирилом.

— Мелісса хіба незрозуміло вам розповіла? — підтвердив він друзям, без особливої радості.

У своїй обіцянці «тобі сподобається» — дуже хотіла отримати іншу реакцію.

Таємні зустрічі позаду. Чого ж мій коханий насупився?

— Ну що ж, Кир, я рад за твою... — зробив непомітну для подружок, але не для нас, паузу Марк. Кирило прикрив очі. — За твій успіх у коханні!

Закінченням викрутився Марк.

Кращі друзі у відкриту не здали. Та все ж помітно наш стіл розділився.

Подруги з образою дивились на мене.

Друзі Кирила з обуренням на нього.

Сумніви вже не просто міцніли, вони кам'яніли.

— Кирило, ти... переміг? Я виконала в якості ставки твої чекання?

Алекс схопився за голову. Марк почав, прикриваючись, показувати другу — мовчати. Мої, можливо, колишні подруги вимагали нормальних пояснень від зграї.

Невже і зараз брехати почне? У своєму рішенні мені хотілося побачити реакцію його друзів. При них він не зможе настільки низько впасти, принижуючись брехнею, тим більше після мого чесного зiзнання.

А може, мені здалося... І зараз отримаю від нього: «Досить вигадувати, Білянка. Ну і фантазія у моєї дівчини».

Хоч би так все і було.

Кирило роздратовано схопився з-за столу. При свідках викручуватися не став. І першим же прямим питанням, загасив останній вогник надії.

— Мелісса, звідки ти дізналася?!

— Не від тебе.

Коротка фраза вмістила в себе величезний біль.

— Я хотів потім все розповісти. Не потрібна мені жодна перемога, мені потрібна ти. Лише ти! — Поніс безперебійно виправдання, — Зрозумій, все було…

Перебила те, що і так ясно. Ми схоже проходили вже одного дня з биками.

— Всього лише розіграшем, спором на живу ставку. Я не настільки дурна, Кирило. Вірити не хотіла, але суть зрозуміла, — співучасникам спора додала: — Віддайте приз переможцю, він впорався з завданням ідеально. Всі методи використовував. Шкода, до суботи не дотягнув.

Зараз мені навіть здавалося, що після нашої першої ночі, правда спливла б сама i так. Даючи менi стусана під зад.

Кирило вчепився в мене і зібрався відтягувати від очманілих після стількох несподіванок друзів.

— Дай мені шанс все виправити, біляночка.

Відкинула наполегливі руки.

Сил слухати, сподіватися і вірити не залишилося.

— Більше не називай мене так. Просто ставка. Старатися більше не треба, Кирило. Святкуй перемогу і відпусти. Відпусти мене назавжди, хоч би заради тієї крихти приємного, що було між нами.

Вирватися змогла. Втекти вийшло лише завдяки везінню. Прямо під клубом стрибнула у від'їжджаюче таксі, і попросила водія заблокувати дверцята. Озираючись у вікно, я прощалася. З гіркотою роз'їдаючою серце... прощалася з першим коханням.

***

Чим обернеться перемога для Кирила і програш для Мелісси, ми будемо дізнаватися разом з героями...