Глава 32

Через декілька секунд перед Трейсі з’явився Маммон, сонними оченятами дивлячись на неї.

-О, ти спав. Пробач, якщо розбудила.

-Нічого, як зустріч минула? -зручніше вмощуючись на ліжку, Маммон протер очі та сфокусував погляд на обличчі дівчини.

-Нормально. Я взагалі -то по справі.

-Кажи.

-Ти можеш розповісти мені усе, що знаєш про себе та про собі подібних? Завтра планую відвідати бібліотеку.

-Таких як я називають напівкровками. Діти ангела та демона. Ніхто довго не жив, відразу ж помирали. А кожна смерть новонародженої дитини від шлюбу ангела та демона призводила до того, що небесний захист слабшав, злі істоти починали проламуватись та руйнувати усе, що бачили. Після цього встановили закон рівноваги -ангелу не можна бути з демоном і навпаки. -Трейсі уважно слухала його, не перебиваючи. Її органи вимагали води, тому, продовжуючи слухати, невизнана встала з ліжка та взяла склянку з водою яку ненароком виляла на свою сорочку. -Що ти...? -не встиг Маммон запитати, як “криві” рученьки дівчини давали про себе знати.

-Ти не звертай уваги. Навпаки. Починай звикати до того, що я дууже незграбна. -врешті напившись води та влягаючись у ліжко, невизнана кивнула на знак того, що знову готова слухати.

-Та я вижив, як бачиш. Батьки ховали мене, боючись, що мене можуть вбити. Але врешті мене знайшли та забрали від батьків, стерши пам’ять. Кажуть, що моя сила надто могутня і пробудиться лише на волі. Тому я тут. У золотій клітці. -хлопець сумно посміхнувся, дивуючись тому, що невизнана навіть не намагається, як кожна дівчинка, рівно тримати дзеркальце, щоб хоч трохи здаватись красивішою. Навпаки, вона опустила лікоть на м’яку постіль та дивилась у дзеркало лише у зручній позі, через що Маммон побачив аж три підборіддя біля тендітної шийки.

-Якщо тобі пам’ять стерли, то чому ти пам’ятаєш про батьків?

-Пам’ять через віки повернулась, але вони не знають. Досі думають, що я тупий.

-Я навіть не знаю що і де мені шукати. Ще й з навчанням проблеми. Я здурію скоро! -невизнана занила, відпускаючи дзеркало.

-Трейсі! Я не бачу тебе, візьми дзеркало до рук,будь ласка. -лагідно, але наполегливо попросив, ні, наказав Маммон.

-Слухаюсь, мій повелителю. -дівчина закотила очі, після чого знову всілась на ліжку та підійняла дзеркало.

-Спробуй знайти книги Могутнього чотирьох -кровного мага. На Небесах такий був лише один. У його книгах різні заклинання та їх історії. Знайди все, що стосується мага та вийди зі мною на зв’язок, я оберу потрібну нам книгу. -Маммон з кожною годиною все більше дивував невизнану своїм розумом.

-А звідки ти це все знаєш?

-Я багато читаю. Чим ще зайнятись у чотирьох стінах? Пострибати?

-Як варіант.

Маммон тихо зареготав, після чого пронизливо подивися на невизнану.

-Дякую, що допомагаєш. Впевнений, ти не раз думала про те, що я могутнє зло, але запевняю, тобі я не нашкоджу.

-А ти спробуй! Тоді тобі доведеться розірвати армію Люцифера, армію Недді та армію Серафима. -Трейсі істерично засміялась, розуміючи, що ніякі це не жарти. -Яке ти відношення маєш до усіх цих особ?

-Люцифер син Сатани, у нас домовленість. Недді син престола Філікса, у нас теж домовленість. Серафим -мій батько.

Маммон, знайшовши щойно відповідь на декілька запитань, звів брови та прищурив очі, лякаючи цим невизнану.

-Ти чого? Все добре?

-Так ти не просто невизнана. Вирішила, обманути мене?

-Що ти! Я й сама лише сьогодні познайомилась з батьком, але раніше я не знала нічого про свій чин та родичів.

Трейсі й сама не розуміла, чому виправдовується, але відчувала, що так потрібно. Якщо ж вирішили допомагати одне одному, то не повинні підозрювати. “Союзників багато не буває” відразу ж промайнуло у голові невизнаної.

-Добре. Я вірю тобі. Краще лягай спати, доки ранок не настав.

-До завтра.

Трейсі знову сховала дзеркальце під ліжко, вмощуючись прямо на нього. Так точно спокійніше спиться.

Як тільки вона почала засипати, до кімнати зайшла Емберлі.

-Трейсі, що ти зробила? -недовірливо сівши на стілець, демониця схрестила руки та закинула ногу на ногу. -Розповідай.

-Я не буду. Ти просила допомогти, я й допомогла. -невизнана лежала на спині, навіть не розплющуючи очі. -Ти не рада?

-Я... рада, звичайно. Але мене це лякає.

-Чого тобі боятись? Твоєму життю нічого не загрожує, Олівер скоро повернеться і ви зможете одружитись. Я б на твоєму місці лягала б поруч спати.

-Я ж навіть не знаю хто ти та з ким я буду ділити ложе!

Після цих слів Трейсі розплющила очі та підтягнула тіло руками, спираючись об поручні.

-Через півтори місяці я тобі усе розповім, обіцяю. Але зараз не можу. Мені заборонили.

-Тобі погрожують?

-З чого це раптом? Мені допомагають. І тобі теж сьогодні допомогли.

-Навіть не знаю, плакати чи сміятись. -Емберлі підійшла до шафи, взяла сорочку та скрилась за дверима вбиральні. Коли демониця повернулась, то кинула розсерджений погляд на Трейсі.

-У тебе місяць, Трейсі, щоб усе мені розповісти! І спробуй лише збрехати, не бути нам подругами!

-Чому ти так сердишся?

-Тому що ти не звичайна невизнана! А якщо у тебе чин зовсім не третьої іерархії, як у мене?

-Не бачу у цьому нічого поганого.

-Значить, ти не з першої іерархії. -Емберлі шоковано сіла на ліжко, не зводячи очей з невизнаної.

-Я так не казала! Лягаймо спати, Емберлі. Завтра кімнату облаштовувати.

-У Яйрам колись народилась дочка, але зникла. Ти випадково не сестра Люцифера? -Емберлі казала це серйозно, але Трейсі не оцінила усю серйозність подруги. Вона почала голосно реготати, ледь хапаючи повітря ротом.

-Ну і фантазія у тебе.

-А що? Це тоді усе пояснює. Люцифер завжди поруч, Яйрам ставиться до тебе, як до дочки, а Сатана взагалі на вечерю кличе!

-Це дещо інше. Можу впевнено сказати що я ніяка там не родичка Люцифера.