Глава 24

♔ Пітер Батлер ♔

Всі люди мають таємниці. Хтось приховує власні, а хтось чужі. Ми всі щиро віримо, що вони нікому не зашкодять, проте коли відбувається навпаки, то виправдовуємо власну совість тим, що нам не під силу знати наслідки всіх подій. Проте, приховуючи таємниці, потрібно бути готовим відповідати за ці наслідки, якими б поганими вони не виявилися. Ми ж цілеспрямовано ховали ці таємниці, отже, і вина лежить зовсім не на обставинах, а на нас.

Я ненавиджу таємниці, адже вони псують наше життя, породжуючи недовіру, але це не змінює того, що моє життя повне загадок, про які не обов'язково комусь знати. Ось, наприклад, не пам'ятаю, щоб колись комусь розповідав про те, чому я став слідчим, чи чому працюю в Нью-Йорку, чи хто мої батьки. Швидше за все мені просто було комфортно, коли інші цього не знають, і оцінюють мої досягнення, а не "досягнення" мого батька, адже чому маю витрачати час на те, щоб довести комусь щось, коли в цей час можу комусь допомогти й вкотре довести собі, що не дарма живу на цьому світі. Та мої таємниці не несли за собою якоїсь небезпеки. Так, можливо, дізнавшись про те, що я приховую, люди змінять своє ставлення до мене.  Та, не зважаючи на це, завжди можна все змінити, доклавши трохи зусиль. Мої таємниці не здатні позбавити когось життя чи якось нашкодити мені в фізичному плані, на відміну від секретів інших, які вони ховають за сімома замками задля збереження власного положення в суспільстві.

Я дивлюся на маму і на те, як її зіниці розширюються. В її погляді можу прочитати лише подив, тривогу і задумливість, проте не впевнений, що саме ці емоції зараз панують у душі моєї найріднішої людини, бо вона залишається спокійною як ніколи, повторюючи ім'я моєї "судженої", про існування якої я навіть не здогадувався:

— Керол.. Вона була тут, проте не думай навіть сварити її за те, що вона була тут. Ти з нами не спілкувався і вона довгий час була єдиним способом зв'язатися з тобою. Я знаю про те, що ви зустрічаєтеся і скоро маєте одружитися.

Я зробив глибокий вдих, а потім втомлено сказав:

— Мамо, я ні з ким не зустрічаюсь і тим паче не планую одружуватись, адже ти сама добре розумієш, яка в мене професія. В мене немає часу на стосунки й на всі ці "милі моменти".

Мері, дослухавши мене до кінця, все-таки запитала:

— А як же Керол? Навіщо ти їй даєш марні надії? Чи ти з нею зустрічаєшся лише заради сексу?

Слова про цей святий "об'єкт мого кохання" мене, відверто кажучи, просто доводили до сказу. Я не розумів як пояснити мамі те, що в моїх планах немає сім'ї й стосунків теж нема, тому вирішив відкласти цю розмову на потім. Звичайно, я знав, що це лише тимчасове рішення для моєї проблеми під назвою "Пітере, пора подумати про старість і сім'ю", проте мене це влаштовувало, зрештою ще молодий, тому випадкові зв'язки мені не набридають. Я спокійно запитав:

— Про котру саме Керол йде мова? Просто я маю двох знайомих з цим іменем і не розумію про що ти.

Звичайно, знайомих з подібним іменем я не мав, проте мамі було необов'язково це знати, їй просто потрібно відповідати на мої запитання і бажано без затримок, а не думати про моє особисте життя.  Здається, що маленький обман все-таки дає свої результати, адже вона відповідає:

— Як це якої Керол? Керол Сміт.. Вона працює адвокатом. Ви з нею, здається, познайомилися в суді. Вона була адвокатом підозрюваного у вбивстві якогось чоловіка і, здається, ти був занадто впевнений у тому, що він винний, якщо все-таки знайшов докази й він опинився у в'язниці. Це була занадто болюча для неї справа, але зрештою вона подарувала їй тебе.

Я легенько посміхнувся, лише мама могла повірити в цю безглузду історію знайомства, але, яке знайомство, такі й історії. Я ще більше впевнився в тому, що Керол неодмінно потрібно знайти й що навіть, якщо не спеціально, але вона співпрацювала з "SK" або просто відволікала увагу. Проте якщо мама вірить в те, що їй розповіли, то нехай і далі знаходиться в цій солодкій брехні, а не набридає мені питаннями, на які я не матиму відповіді. Тому єдине, що мені спадає на думку — це відповісти фразами, які явно не викличуть зайвих запитань в її голові:

— Ти знаєш, що за все своє життя я не сфабрикував докази проти невинної людини, тому, якщо так сталося, то він неодмінно був винний.

Мама кивнула головою, сказавши:

— Я знаю, Пітере.. Я знаю.

Після цих слів мені на душі стало легше. Вона не поставила жодного запитання, що б загнало мене в глухий кут, а я почав розуміти, що щойно сам власноручно вступив у гру з незнайомкою, що продовжує мило забавлятися з моєю родиною навіть після свого зникнення. Від думки про те, що її ігри досить милі, хоча й не надто продумані, я мимоволі посміхнувся, а мама тим часом додала:

— Добре, тоді йди відпочинь, а я ще трохи посиджу тут.. Хочу побути на самоті.

Я встав з-за столу, посміхнувшись сказав:

— Коли Керол наступного разу дасть про себе знати, то ти неодмінно попередь мене про це.

Я не став чекати схвалено чи обурення мами, а мовчки вийшов з кухні, повернувшись до себе в кімнату.

Дивно, проте тут все було так само як і після мого повернення додому. Було важко сказати, що ще деякий час тому на цьому ліжку померла дівчина і я пообіцяв, що ніколи не знайду сюди. Мимоволі починаю задумуватися над тим, що варто почати пошук нового житла, де мене не переслідуватиме тінь батька, проте купляти квартиру чи знімати готель було не вигідно, адже я ж не збираюсь жити в цьому місці, що обтяжує мою душу, все життя.

Я сів на ліжко і дістав з кишені телефон. Я набрав номер Дена. Він майже відразу взяв слухавку. Було чутно, що нещодавно цей хлопець дуже добре відзначив якусь подію, адже його голос не схожий на голос буденного Дена. Він весело сказав:

— О, друже, радий тебе чути. Давай говори, куди ти зник так надовго? Ми ж мали відзначати одну цікаву подію, а ти схоже забув, ще й друг називається.

Я не міг зрозуміти, про яку подію йде мова, поки не згадав, яке сьогодні число. Сьогодні його день народження. Почуваюся цілковитим дурнем, адже я мало того, що забув про це свято, але й телефоную не з метою його привітати, а просто використати його знання і вміння, проте говорити про це не обов'язково. Правда ж? Я спокійно говорю: