Історія про те, як котик Барсік подряпав свого друга

У котика Барсіка була іграшка - мишка Хвостушка.  Барсік любив гратися Хвостушкою. Він кігтиками хапав її і підкидав вверх, потім лапкою або головою відкидав мишку вбік, або просто терся об Хвостушку своїм носиком. А одного разу  Барсік кинув мишку вбік, а в цей час мимо проходив котик Бім. Бім схопив Хвостушку в зуби і побіг з нею на диван. Барсік розлютився на Біма за свою іграшку, побіг за другом і почав  кричати на весь голос

• Віддай мою іграшку!!!

Бім з подивом дивився на Барсіка. Він ніколи ще не бачив котика таким лютим.

• Чому ти розкричався? Я просто хотів  трішечки  погуляти мишкою. Адже ти кинув Хвостушку в мій бік. Я думав, що ти кинув її мені.-

Сказав Бім. Але Барсік не чув свого товариша. Він кинувся на Біма з кігтями і почав дряпати його обличчя, лапки, спинку. Бім став втікати від свого оскаженілого друга. Котик Бім міг би оборонятися і теж подряпати Барсіка, чи вкусити його, але Бім не хотів причиняти товаришу  біль.  А Барсік не міг зупинитися. Жадібність визвала у Барсіка страшенну злість. Він ганявся за Бімом аж поки Міра не схопила його за шкірку і не накричала. Тільки тоді Барсік зупинився і,  відсапуючись, знову закричав:

• Ніколи не беріть мої іграшки! Це – моє! Ніхто -  ніхто не чіпайте мого!

До Барсіка підійшли зайчик Пундик, мишка Піпішка, собачка Гавко, собачка Зума. Вони стояли біля котика і з осудом  дивилися на друга. Адже вони завжди разом гуляли. У кожного були свої іграшки, і вони ділилися ними. Бо гуляти з друзями набагато веселіше, ніж самому.

• Якщо ти не даєш нам свої іграшки, то гуляйся ними сам – сказав Зума.
• Але і наші не бери. Ми без тебе будемо гратися.

Всі відвернулися від Барсіка і пішли гуляти  м"ячиком. Барсік залишився сам. Він трішки заспокоївся і  сказав вслід своїм друзям:

• Ну і йдіть. Мені і самому добре. Ніхто не забиратиме моїх мишок.

Барсік схопив свою мишку, заліз із нею під диван і насупившись сидів там, не насмілюючись вилізти. Але йому стало нудно і захотілося погратися із друзями. Та впертість не давала йому першому підійти до пухнастиків, які саме гралися в хованки.  І, якщо чесно, то Барсіку було дуже соромно, що він так образив Біма.  А Бім після бійки з Барсіком заліз в трубу із закрученого килима, що лежала на підлозі  і, зализуючи свої рани, плакав.  Він плакав не від болю, а від того, що йому було прикро через таку поведінку  друга. Та через деякий час Бім виліз із своєї схованки і став гуляти з друзями в хованки.

Барсік час від часу визирав з-під дивану і поглядав на Біма. Але, як тільки Бім повертав голову в його сторону, Барсік відразу ховався під диван. Старий Великий заєць помітив, як Барсік підглядає за ними.

• Барсік  соромиться виходити до нас – прошепотів він на вухо Пундику.
• Хі-хі-хі - засміявся Пундик – так йому і треба. Буде знати, як влаштовувати бійку через свою жадібність.
• Давайте не звертати на нього уваги – сказав Гавко

Але Біму було жаль свого друга, хоча той і зробив йому боляче.

• Якщо Барсік хоче вибачитися, то я не проти. – навмисне голосно сказав

Бім.

Барсік виліз з-під дивану і з винуватим виглядом, опустивши голову,   підійшов до Біма, простягнув йому іграшку мишку і сказав:

• Вибач, будь ласка мені. Хочеш я подарую тобі мишку? Я більше так не буду. І ви всі вибачте мене.  
• Добре – сказав Бім -  Але більше не дряпай нікого. В тебе страшенно гострі кігті. Треба їх зрізати.

Барсік підняв голову, посміхнувся до Біма і, несподівано навіть для себе міцно обійняв товариша. Бім вже зовсім не сердився на котика. Всі пухнастики поприносили свої іграшки і гралися до ночі. Аж поки Міра не вклала їх спати.

Бім  пробачив своєму другу таку його поведінку, але сліди від кігтів на шкірі Біма гоїлися ще довго.