Початок

Ця історія відбулася у величезному та галасливому мегаполісі. Новий хмарочос, який швидко виріс поруч із магазином іграшок чекав на своиїх мешканців після довгого робочого дня. Все виглядало звичайним, але не для Еммі. Цей час для неї був особливим, адже саме увечері до неї приходила мама та розповідала дивовижні історії про Новий рік. Все, що казала мама, було правдою.

— Як весело раніше святкували Новий рік! — вкотре захоплюючись, сказала Еммі, розглядаючи фотографії, — невже тоді справді був такий білий-білий сніг?

— Тоді ще був.

— Він був легенький, як пушинка і тихо падав, так?

— Так.

— А який він був на смак? Як цукрова вата?

— Ні, — засміялася мама, — сніжинки були зовсім не солодкі.

— Чи можна було по снігу кататися на санчатах?

— Звісно.

— А чому зник сніг?

— Я вже тобі розповідала багацько разів, давай лягай спати.

— Ну, мамо… розкажи мені ще один разочок, — притискаючи до себе подушку у вигляді плюшевого пінгвіна попросила Еммі.

— Добре, хитруха, — сідаючи на край ліжка, сказала мама, — все сталося дванадцять років тому під Новий рік. На світі жив хлопчик, який дуже не любив зиму, бо йому неподобався холод, мокрі сніжинки за пазухою та льодяний вітер, що дмухав у лице. А того року зима прийшла до нас напрочуд снігова та сувора. Усі будинки та вулиці були вкриті товстелезним шаром снігу, а з кожного даху звисали гігантські бурульки, зростом з тебе. В один з таких днів хлопчик послизнувся на льоду та пошкодив ногу. Да так сильно, що з того часу почав шкутильгати. У своїй біді він звинувачував зиму..

— Мені трохи шкода його, — не відриваючи погляду від мами вимовила Еммі, — у душі він, напевно, був хорошим, просто йому не пощастило.

— Можливо.

— Що було потім?

— За легендою, перед Новим роком з неба падає одна чарівна бузкова зірка. Вона неповторна, бо може виконати будь-яке бажання того, хто зможе її побачити. Але знайти бузкову зірку на темно-синьому небі непросто. Хоча хлопцеві все ж таки це вдалося. І він загадав, щоб на землі більше ніколи не було зими, снігу та ожеледиці. З того часу Новий рік практично перестали святкувати і ніхто більше не бачив жодної сніжинки.

— Чому ніхто не намагався ще раз упіймати зірку та загадати бажання?

— Намагалися. Ще й як! Але така зірка лише одна у всьому Всесвіті. І для того, щоб загадати нове бажання, потрібно знайти місце, куди впала бузкова зірка та скасувати бажання. Тоді вона знову повернеться на небо.

— Мамо, а давай разом знайдемо зірку і в нас буде купа білого снігу, а?

— На жаль, нічого не вийде Еммі.

— Але чому?

— Навіть якщо ми її знайдемо, а для цього нам потрібно буде поїхати на справжній Північний полюс, то бажання скасувати ми не зможемо.  Бо скасувати вже виконане бажання може лише той, хто його загадав.

— А як знайти того хлопця? Де він зараз?

— Еммі, — засміялася мама, — цей хлопчик вже виріс та перетворився на юнака. Ніхто не знає де він живе, але кажуть, що зірка залишила на ньому свою мітку.

— А ще він шкутильгає!

— Мабуть, люба. А тепер лягай спати. Завтра до школи.

— Як вже?

Мама посміхнулася Еммі, поцілувала її в щічку і побажавши добрих снів. Але Еммі ще довго не могла заснути. Вона будь-що вирішила відшукати цього юнака і повернути зиму. Адже буде так чудово спробувати сніг на смак!