Розділ 12 Червоточина

Розділ 12

                                                                    Черевоточина

Коли рев доньчиного байку розчинився у темряві, ельф розліпив очі і, наче римський патрицій, махнув рукою у напрямку потривожених цикад:

— Щезніть! А ти, Астро, можеш більше не ховатися. Виходь, я тебе ще годину тому помітив. Так, так, я до тебе звертаюся! Не роби вигляд, наче вуха піском попритрушував. Усе одно не переконаєш. Не стій у кутку, наче покараний, вийди на світло, дай я тебе, як слід, роздивлюся. Сфотографую поглядом. Хоча знаєш, фотограф з мене нікудишній. От  Мілана у мене – художниця, те, що треба. Хоч зараз виставки у галареї влаштовуй. Тільки спонсора ще не знайшла. Можливо, ти допоможеш?

Астро, не будь йолопом, тобі не личить. Ти ж ніби у вундеркінда переродився. Вір, чи не вір, але я про тебе все знаю. Від кого? Дехто за тобою вже давненько уважно спостерігає і слідкує, щоб ти дров не наламав. А ти знову за рибу гроші. Взявся світ рятувати. А сенс? Люди давно втратили зв’язок з джерелом, то навіщо заважати павучисі розставляти сіті? Нехай дурні мухи туди залітають. Хоч якась з них користь буде.

Ну що ти будеш робити! Астро, я теж упертий, але у цьому вмінні ти перевершив навіть мене. Я навчився виходити в астрал, коли ще твої бабусі з дідусями не народилися. Тож таких, як ти, кротів астральних, я за кілометр відчуваю. Астро, українською мовою тобі кажу: не будь тупаком. Тупаком, у найкращому сенсі цього слова, міг собі дозволити бути останній вождь інків, який у свій час підняв повстання проти іспанців і був страчений за це. Ти такої ж долі бажаєш? Думаєш, що переможеш Морену на її ж території? Ось тут я категорично з тобою не згоден. А, можливо, ти і є Тупак Амару? Що я тут із тобою панькаюсь. Ти і справді «блискучий раб», якщо преш проти системи і не розумієш очевидних речей.

Віктор Станіславович зупинив вимушений монолог, встав із крісла, підкотив різну дерев’яну тацю, тоді знову зручно вмостився у гойдалку і спокійно, не поспішаючи, розлив чай у дві чисті філіжанки. Потім узяв одну з них, відпив ковток і   промимрив:

— І коли встигнув охолонути? — неквапом поставив філіжанку назад на тацю і розмірено загойдався у кріслі, посміхаючись у бороду:

— Ти ще тут? Астро, ти вже виріши, будь ласка, залишитись, чи піти, а то твої холодні астральні атоми мені усю радість від напою зіпсували. Усе-таки ти ж не вождь інків, як мені відомо, і навіть не його реінкарнація. А, можливо, ти реінкарнація американського репера під таким же псевдонімом? Він у свій час у тюрмі татуюваннями бавився. Мені Мілана розповідала. Бачу тебе наскрізь. Ти здивований?  Ну, добре, нехай буде так. Відкрию тобі таємницю. 

Невже досі не помітив, що у тебе на всю спину витатуюваний Годинник?  Він тікає і веде відлік зупинкам часу. Як тільки ти використовуєш Лук, стрілки відлічують по хвилині. Інколи по дві, навіть по п’ять. Залежно від складності умов і необхідності. Якщо ти це робиш заради системи, втрачаєш хвилину, але якщо переслідуєш власні цілі, будь готовий попрощатися з п’ятьма. Гадаєш, це не важливо? Помиляєшся, Астро.

Годинник на твоїй спині заведений на одну добу. Тож наступного разу тричі подумай, чи є у тому необхідність. У противному разі упс, як каже Мілана, не встигнеш оком кліпнути, як години скінчаться. А ти навіть півдороги до мети не пройшов. І тоді навічно залишишся рабом пана Хронометра. Ой, не раджу тобі потрапляти на зубок до цього посіпаки.

Що, вже йдеш? Так швидко? Я ж іще про головне не сповістив. Астро, викинь з голови думки про порятунок Нівеї. Про неї Сірий Янгол  піклується. Не рівня тобі. Ось якого зятя нам з Мореною треба. Нехай самі розбираються, розпочинати Жнива, чи ні. А ти своїм ділом займись і не лізь туди, куди не просять. Кивни, якщо зрозумів. У будь-якому випадку я тебе попередив. А далі вирішуй сам. Пошуруй туди-сюди у своєму супер-мозку, можливо, прислухаєшся до моїх порад. Ет, зник, шибайголова! Знову не дотерпів. І відколи це Стрільці Часу такими грубіянами зробилися? Не треба було йому нічого розповідати. Вода в дупці не утримається. І хто мене за язика тягнув? Ще відповідати доведеться. Ой, що ж воно теперечки буде?

************************

Родик вкотре послав матір до чортової мами. Маму – до мами. У цьому щось є. Пройшов усього тиждень, як стався нещасний випадок і хлопця якась невидима сила турнула з балкону десятого поверху і він мав померти, але хтось там у горі вирішив інакше. Надкусив йому мозок і виплюнув із космічного відстійника назад у земну клоаку. Суперздібностей позбавив, але не відключив від реальності. А це вже щось, та значить. Значить, що на Родика у Вищого є план і доки він його не виконає, Вищий не відчепиться. От зануда. Такий же противний, як і мати. З’явилася тут, серед лікарняного смороду. Вся така напахчена, зі щасливою посмішкою на обличчі. Ох, як же старанно вона приховує свою ейфорію від сина. Але від Родиона важко таке приховати. Нова каблучка із білого золота з діамантом на безіменному пальці правої руки, як натяк на те, що у матері завівся новий залицяльник. І це у той час, коли її син гризе металеві пластини у роті і ледве ворушить дупкою, коли співчутливі медсестри підставляють ненависне судно. В такі моменти Родик ладен крізь землю провалитися. В Тар-Тарари. Краще вже в Гієну Вогнену, ніж витримувати такі знущання. І коли вже скінчиться ця екзекуція? Лікарі сказали, за три місяці. Кукухою можна двинутися. Але Родик поставив собі за мету кукуху не чіпати, а на зло усім лікарям видужати раніше наміченого ними строку.

Довго думав, прикидав, як це зробити, а тоді згадав одну йогівську практику. Називається «Квадрат пранаями». Родя почне тренувати легені, збільшуючи затримку дихання. Видих. Затримка. Вдих. Затримка. І так по колу по чотири секунди. От зараза, у голові паморочиться. Може, ну його, цей довбаний квадрат, а краще переключитися на трикутник? Звісно, любовний. Нія, Родя, Ніїн «Бобік». Вдих – Нія, видих – Бобік, Вдих – Родик. Ой, як складно виходить. Можна свій його-салон відкривати, чи як він там називається правильно. Та неважливо. Куди більш важливіші відчуття мук совісті, які зараз вигризають хлопця із середини. А все через те, що колись образив кохану. Тепер-то Родя розуміє це, але не тоді. Тоді було інакше. Тоді  Родион, наче оскаженілий бик, бігав по загону чи пак квартирі і вив по-звіриному, марно намагаючись знайти флешку зі своїм дітищем. Флешку, інформація на якій могла кардинально змінити його паскудне життя. Авжеж, Іллон Маск, дізнавшись про Родиків проект, сам би з розпачу зістрибнув з багатоповерхівки замість хлопця. І винахідника можна було б зрозуміти.