Глава 10. Перше хрещення.

Першим поривом було бажання встати і тікати звідси безбач, бо давні, дитячі страхи оживали на очах. Це, напевне, був песиголовець, бо саме так він і уявляв цих жахливих потвор. Монстр захопився дівчиною, бо очей з неї не зводив, його паща була трохи відкрита, а з язика капала слина. Потім вони знов почали цілуватися. Іллю нудило від цього видовища, як вона може? Невже вона не бачить, з ким... Та ніхто не бачив. І сам Ілля раніше пройшов и байдуже повз. Та тепер...

Згодом парочка зібралася йти, песиголовець ніжно тримав подругу за талію, схилявся до самого вушка із довгою сережкою, щось шепочучи. Дівчина хихикала та захоплено поглядала на свого кавалера. Так, обіймаючись, вони й вийшли з бару.

І що тепер? Метати блискавки чи розмахувати бойовою сокирою? Хто його зрозуміє? Чоловік виглядає досить пристойним, дівчину не насилував, вона сама з ним пішла... Що робити?

Поміркувавши хвильку, Ілля вирішив просто вийти і простежити за парочкою, наскільки це буде можливим.

- Я зараз повернуся, - кинув одногрупникам і поспішив на подвір’я. Песиголовець повів дівчину у бік Дніпра, продовжуючи щось шепотіти на вушко та притискаючи її до себе. Ілля непомітно рушив слідом. Зараз сядуть в автівку – і шукай вітру. Може, воно й краще. Та ні, парочка минула ряд автівок і ступила на траву газону, кілька кроків між деревами – і вони зникли, просто розчинилися у просторі. І це було так неймовірно, так моторошно, що Ілля зовсім розгубився. Озираючись на усі боки підійшов він до того місця, де тільки-но проходили песиголовець із дівчиною.

Все! Нікого немає! Заспокойся і повертайся до товаришів, відпочинь, розслабся!

Та спокій не надходив, натомість, ще сильніше давило у грудях, ще моторошніше ставало. Циліндр аж гудів на поясі, здригаючись. А коли почувся безпорадний зойк, не вухами, а виник прямо у мозку, Ілля вже не роздумував, а витяг палицю та стис у долоні. І ось ніби стародавній воїн у важких обладунках стоїть на газоні недалечко від ріки, якщо хто й побачить, то вирішить, що це нове шоу, та, на щастя, близько людей не було. Але й песиголовець не з’явився, зате Ілля чітко відчував негативну енергетику прямо перед собою. Змахнув кілька разів палицею – порожнеча. Тоді підняв її і випустив несильний заряд. Мов автоген той прорізав у просторі невелику круглу дірку. Тоді Ілля провів палицею донизу, і простір  розчахнувся, мов одяг на блискавці (О, мабуть, тому цей вид застібки і назвали «блискавкою!»)

А там виявилась каверна, темна, вкрита пліснявою, шматок чужого непривітного світу з важким повітрям, де песиголовець схилився над переляканою дівчиною, одяг її був порваний, на тілі синці, а з очей котилися градом сльози. Звір загарчав, бо не чекав, що його схованку викриють, він поволі обернувся і втупився своїми очиськами у богатиря, вони сяяли із темряви, мов два ліхтарика, тільки викликало це моторошні відчуття.

 Із палиці Перуна зірвалася блискавка, та песиголовець встиг відскочити убік.

- Допоможіть! – крикнула дівчина, Ілля схопив її за руку і витяг до нашого світу. Просторова кишеня одразу ж зникла.

- Біжи! – Ілля вже обертався до песиголовця, та той зрозумів, що запахло смаженим, і мчав щодуху подалі від воїна, рвучко кидаючись то вправо, то вліво, щоб уникнути гарячих стріл.

Ілля злетів вихором та помчався навздогін, метаючи блискавки. Як і у билинах, вцілити у бісиголовця було нелегко. Блискавки виривали клоччя трави, збивати гілки на деревах, кілька разів потонули у водах Дніпра, зорали навіть асфальт край дороги. Наздогнав Ілля біса лише коло річкового порту, не встиг той звернути, вдарився у кам’яний мур, і блискавиця, нарешті, вцілила у нього, спопелила миттєво і тільки палаючі злістю очі ще деякий час висіли у просторі, а потім і вони щезли.

 Лише купка попелу на сірому камені. Та дмухнув вітерець – і того не залишилося.

Ілля, буквально, впав, повернувшись до звичного стану, серце мало не вискакувало, а у голові не вміщалося. Він тільки-но вбив песиголовця? Отой страшний монстр, що не давав йому спокійно спати у дитинстві, тікав від нього, мов навіжений... Світ перевернувся.

Обтрусившись та трохи заспокоївшись, Ілля повернувся до спорт-бару і ніхто навіть не помітив, що щось трапилось.