Стріли Перуна

Глава 22. У юриста.

Не знайшовши відповідей на свої запитання, Ілля попрямував до юридичної контори, де працював Рашидов, бо зараз тільки він міг хоч щось прояснити, можливо, здогадатися, де песиголовці можуть тримати полонянку. Ілля мав надію, що його матір не вбили одразу, а хочуть використати, щоб виманити свого ворога і... що зробити? Що вони можуть зробити носію Перунової сили? Хто зна. Та зараз, коли сила не відкликається, з ним можуть зробити усе, що завгодно. Чим він відрізняється від пересічної людини? Він вже не несе ніякої небезпеки, та нелюди не знають цього...

На щастя, Ренат Тимурович Рашидов був на місці. Ілля увірвався до кабінету так, що аж листки паперу, що лежали на столі, порозліталися.

- Ілля?! Що трапилось? – підскочив юрист.

- Трапилось те, про що ти попереджав ще минулого разу! Моя матір зникла! Вона не відповідає на дзвінки!

- Ти певен? Може, вона десь забарилася у сусідки чи пішла по магазинам та загубила телефон?

- Ні, Ренате! Її попрохали підмінити колегу на роботі, з дому вона вийшла, та до місця роботи так і не дійшла!

- Тоді справи кепські...

- Я й сам бачу! Та я й гадки не маю, де її шукати! Тільки на тебе й надія!

- Та-ак... По-перше, заспокойся. У такому стані ти можеш наробити дурниць...

- Я  готовий їх наробити, та навіть цієї змоги у мене нема... Ренате, допоможи!

- Треба подумати... Та не бігай ти по кабінету туди-сюди! Я так думати не в змозі! Сядь на диван та подихай глибоко, бо хекаєш, мов коняка на перегонах. Гадаю, що твоя матір буде живою, поки ти не потрапиш у розставлену пастку. Їм треба не розгнівати тебе, а дезорієнтувати, заманити, заставити робити те, що вони хочуть.

- Добре, добре, я сам тільки на це і сподіваюсь. Але чому мені не телефонують, не висувають вимоги?

- Гадаю, що тебе триматимуть у невіданні кілька днів, щоб повністю вивести з рівноваги, довести до відчаю, заставити робити необдумані кроки.

- Я вже виведений з рівноваги і доведений до відчаю!

- Що ж, тобі слід робити не те, що вони чекають, а зовсім інше.

- Що ти маєш на увазі?

- Замість того, щоб сходити з розуму через хвилювання ти повинен піти і надерти їм зади!

- Я готовий йти за матір’ю на край світу! Де вони можуть її тримати? У тебе є хоч якась здогадка?

- Здогадка є. За межами міста, за Старими Кодаками, створена досить велика просторова кишеня, яка слугує центром для сироїдів, саме там знаходиться Азель та його наближені, звідти він розсилає вказівки, туди звозять полонених.

- І ти знаєш, як туди потрапити?

- Сам я не бував у центрі ще ні разу, та у мене є карта. До каверни ведуть таємні ходи із рейками на кшталт метро, тільки, звісно, не такого масштабу. Їздить туди такий собі підземний трамвайчик. На карті вказано п’ять місць, з яких можна виїхати. Дивись, - Ренат витяг із потойбічної схованки зібганий учетверо великий лист паперу і розгорнув, тицяючи пальцем, - ось – найближче. Візьмеш карту, щоб не помилитися. Коли ти опинишся на місці, то побачиш лише глуху стіну, та це не так. Йтимеш прямо крізь неї і потрапиш на станцію, де зупиняється підземний трамвай. Азель не чекатиме нападу, бо ти не маєш знати про його схованку, тож на тебе працюватиме ефект несподіванки. Перебий їх усіх своїми блискавками, бо сироїдів не можна вже відносити до розумних істот, то хижаки, безсердечні та безжалісні.

- Зупинка тільки в тому, що я не можу викликати сили Перуна без атрибутів...

- Я вже казав, Іллє, що сила та не десь, а в тобі. Просто випусти її назовні, дай їй волю.

- Я намагався - не виходить, - покачав головою юнак. – Та за матір’ю я піду навіть без суперсил. Я можу прокрастися непомітно, знайти місце, де її тримають і вивести її звідти...

- І ти віриш, що зможеш зробити це без Перунових сил?

- Я маю спробувати! Що б там не було, я не буду просто сидіти на місці і чекати, поки мою маму вб’ють ті нелюди!

- В такому випадку я не бачу можливості тобі разом із матір’ю врятуватися... Навіть, якщо тобі вдасться пробратися до центру, звідтіля вас не випустять! Краще відшукуй в собі Перунові сили, бери Перуницю-Перперуну і нападіть на лігво звіра разом!

- Ні, - покачав головою Ілля, - точно, ні. Богдану я брати не стану. Мало того, що я себе захистити зараз не можу, мені треба ще якось вивести матір. Коли ще й за Богданкою дивитись? Вона ненавчена, так, якусь силу вона отримала від давньої богині Діви-Додоли, та нею треба ще вчитися керувати, бо це не так просто.

- Вона так не думає, - Ренат кивнув, глядячи за плече юнака.

Ілля обернувся. За ним стояла Богдана, склавши руки на грудях, і зневажливо кивала.

- Ти у мене не віриш! – крикнула вона, побачивши, що її коханий повернувся.

- Я не буду ризикувати ще й тобою! Повертайся додому, Богдано!

Дівчина хмикнула і зникла. От як у неї виходить телепортуватися, коли Ілля навіть у подобі Перуна цього не вмів? Та це її єдина здатність: переноситись туди, де знаходиться Ілля. В бою вона не бувала, песиголовців, окрім юриста, не бачила і навіть не уявляє, які вони небезпечні, хитрі та підступні. Хай краще сидить вдома, щоб не думати ще й про неї.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше