Стріли Перуна

Глава 30. Вибір.

Ілля за голову ухопився, де тепер шукати Богданку? Як можна було так довіритись песиголовцю? Чому завжди обережні мати та бабуня не запідозрили біди? Та, навіть, Крез сам запропонував запросити юриста на таємну раду! Не хотілося вірити у зраду, та іншого пояснення не було. Ілля гнав геть думки, що коханій могли заподіяти щось лихе, та сам був не свій від хвилювання. Куди летіти? Де шукати? Згадалося, що у такому ж розпачі був він, коли зникла мати, та тоді саме Ренат підказав, де вона може знаходитись. Невже, все це було складним планом, що допоміг йому наблизитись до спадкоємця Перуна, щоб потім вдарити у найвідповідальніший час, дезорієнтувати, заслабити? До кого ж тепер звертатися за допомогою? А нема до кого, сподіватися тепер Ілля має лише на себе.

- Іллюшо, - мати вискочила з хати, тримаючи у руках листок паперу, вирваний із зошита. – Це лежало на столі у вітальні, здається, Богданкою написане...

Ілля вихопив листок, вп’явся очима у літери, які, чомусь, розпливалися, не хотіли складатися у слова, тернув зі злістю по очах кулаком, вдалося прочитати наступне:

«Іле, лети до проходу, а я здобуду зброю і приєднаюсь. Твоя Перперуна».

- От, бачиш, ніхто твою дівчину не викрадав, вона вчинила так, як сама вирішила вже вчора. Такою дружиною ти не покомандуєш, синок, доведеться тобі підлаштовуватись під неї, вчитися йти на компроміси.

Трохи відлягло від серця, та тільки трохи.

- А де ж тоді Ренат подівся?

- Може, Богдана його вмовила відвезти її до того затопленого острова?

- Навіщо, коли вона миттєво переноситься, куди побажає?

- Я не знаю, синочок, можливо, вони поїхали за обладнанням, за аквалангами...

А тут і бабуня визирнула з хати:

- Тут ще одна записка, на кріслі, де песиголовець спав!.. Схоже, що вони з Богданою не разом.

Друга записка була начеркана олівцем на старій рекламці, мабуть, іншого Ренат не знайшов, і сповіщала:

«Їду до друга по рацію, нам знадобиться, щоб координувати дії. Поспішайте до проходу між світами, поки не вибрався Звір. Ренат».

- Ось, - мати потурсала сина, що замислився, за рукав, - впевнився, що не ворог він, хоч і песиголовець?

- Якщо це правда, то добре. А що, як записки – лише привід, щоб нас заплутати ще сильніше? Я маю летіти до затопленого острова і зупинити Богданку, поки вона себе не занапастила у тих підводних печерах. Або... Або впевнитись, що то все – брехня, а юрист таки підступно викрав її.

- Богдана – не та дівчина, яку можна викрасти, - голос залунав з порожнього місця і Ілля не одразу зрозумів, що то дракон, прикритий невидимістю. – Зрозумій вже: вона – валькірія, войовнича Діва-Додола, відчайдушна і завзята. І цей вчинок – в її дусі. Поки всі спали вона вирушила на пошуки зачарованої зброї, щоб урятувати усіх!

- А Ренат, поки ми спали, поспішив добути рацію! – піддакнула мати.

- А я, поки ви спали, приготувала оладки! – похвалилася бабуня.

Ілля мало не завив:

- Усі щось робили, поки я спав!

- Заспокойся, синку, - обійняла його за плечі мати. – Я теж спала, і навіть Крез. Ми багато чого пережили учора...

А бабуня вже тицяла усім оладки з великої тарілки:

- З’їжте, хоч трохи, бо бачу, що за стіл вас посадити вже не вдасться.

- Хіба зараз до оладків, бабуню?  - та глянувши у старечі очі, що вмить сповнились образою, Ілля позадкував. – Дякую... Вибач, я просто надто знервований.

- Мені кладіть, дорога бабо Олено, до рота і побільше, - прямо посеред двору у повітрі з’явилася розчахнута паща дракона. – Хто ж іде у бій, не поївши? Будеш голодним, то й блискавку із себе не вичавиш!

Піддавшись на вмовляння, Ілля з’їв кілька оладків.

- Все, я за Перперуною!

- Ні, - заперечив дракон. – Ти летиш до проходу між світами! Я – за тобою. Час підсмажити песиголовцям зади!

-  Я повинен не дати Богданці наробити дурниць!

- Ти повинен робити те, що від тебе очікують, як від спадкоємця Перуна! Добре, давай я полечу за дівчиною, а ти, Іллє, поспішай на бій!

І знов треба робити вибір, важкий вибір, усі наслідки якого будуть цілком на совісті Іллі.І знов треба робити вибір, важкий вибір, усі наслідки якого будуть цілком на совісті Іллі.І знов треба робити вибір, важкий вибір, усі наслідки якого будуть цілком на совісті Іллі.

- Я роблю саме те, що повинен, Крезе, - з цими словами юнак покликав божественну силу, що трансформувала його тіло, і вихором, незважаючи на намагання дракона зупинити його, помчав наздоганяти непокірну подругу.

 

У цих місцях Ілля ніколи не бував, та, вивчивши напередодні гугл-карти, відчував себе досить впевнено. Мчав він вихором понад Дніпром у бік Запоріжжя, а ясне небо поступово затягували темні хмари, відгукуючись на настрій Громовержця.

Та на місці нікого не виявилось. Може, помилився? Та ні, ось визирає із води верхівка острова Тівільжан, який зараз називають Таволжанським. Ближче до берега має бути затоплений Перун. Де ж Перперуна? Та варіантів могло бути два, які один одному суперечили і вимагали зовсім різних дій. Якщо вона вже пірнула, то має бути на дні Дніпра, або й у самій печері, можливо, їй не вистачило повітря, можливо, вона десь застрягла і зараз конає у муках, або й вже... І тоді треба пірнати, негайно пірнати! Та, якщо ті записки були хитрістю юриста, то зараз Богданка може бути... де завгодно, та, головне, що в руках у ворогів, які, досить вірогідно, зараз жеруть її живцем, бо їм вже не треба заманювати Іллю до пастки, їм треба ослабити його, позбавити соратниці. І тоді теж треба мчати на розшуки, невідомо тільки куди... Яке жахіття, коли не знаєш, що робити!.. Як важко робити вибір, коли невірний вибір може вбити кохану... Кілька миттєвостей Ілля коливався, і кожна мить могла коштувати Богдані життя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше