Студентка з приданим

Роздiл 2

Платон

- Встиг! Добре видно. Аха-ха.

- Давай його спереду ще, швидше-швидше!

Це кому там ноги зайві?

Я встав з калюжі, лаючись від злісті. Тільки почав обтрушувати куртку, ззаду клацання камери порадували. Мало мені від дрібної злодійки дісталося, ще й ці тут як тут.

- А ну віддали телефон! - я кинувся за паразитами.

- Плат, твій тріумф повинен увійти в історію, - на бігу мені вигукнув той, хто знімав.

- Всі твої роки тренувань нанівець. Тебе ж дівчина перемогла! - другий наражався не менше.

- Стояти, СОМОВИ!!!

Мені довелося закричати, залучаючи ще більшу увагу.

Але зганьбитися перед купкою студентів не так дратувало, як стати сімейним лузером навіки.

Сомови зупинилися, засранці такі.

- Плат, сам розумієш, такий компромат для нас як подарунок.

- Брат, ну ми скільки років тебе терпіли. Тепер прийшла розплата.

Ось же невдячні!

- А хто вам велик давав покататися? А це... Пам'ятаєте, я вас відмазував колись перед батьками?

- Це коли тобі вигідно було! - Овсій перебив мій список доброти.

- Ми видалимо фото з твоїм пірнанням в калюжу. Але у нас є умови! - це видав мені нахабно Гордій.

- Чого хочете?

Від братів я не чекав пощади - моя школа.

Отримати від батьків двох молодших братів-близнюків, що може бути гірше?

Ми буваємо друзями, ворогами і спільниками. З ними не можна занудьгувати, розслабитися і навіть впасти в калюжу. Вони всюду! І я терплю близнюків вже двадцять років. Це з урахуванням того, що сам на два роки їх старше. Вчимося ми теж завжди близько. Спочатку школа, тепер універ.

Довічний попадос у мене.

А у такі моменти прибив би обох.

- Ти нам даєш свою тачку на тиждень! Ще грошей на клуб, а то батько рахунок заблокував, - заявив Овсій.

- Ні, тачку на дві! І в наших кімнатах робиш прибирання. Я крутіше придумав, так? - Гордій вирішив добити й переплюнути.

Треба ж, які молодці.

Все ще вірять в казки.

- Пішли обидва, самі знаєте куди. Фігу одному від тачки, а другому - грошей. З прибиранням якось розберетеся.

Нехай подавляться фотками, зовсім знахабніли. Я зібрався плюнути на все і піти на навчання.

- Гаразд, як хочеш, - Сева розвів руками і Гордію підморгнув.

- Нам двом зажав, але ми якось переживемо, - продовжив за братом той, - Зате Аріна вже точно оцінить, а з нею і її подружки, і весь інтернет. Тобі ж все одно, а нам і тим паче.

Стоп.

Я помилився з гіршим попаданням.

Ні, в моєму випадку, це навіть не брати.

Наша молодша сестра, ось хто гроза сім'ї Сомових. Якщо ми воюємо між собою, то вона проти нас усіх. І жах в тому, що Аріна перемагає. Сестра єдина з дівчат, кого ми терпимо, балуємо і готові зрівняти з землею кривдників, усі її шістнадцять років.

Висновок такий: у великій родині краще клювом не клацати.

- Якщо дійде до Аріни, я вам влаштую - мало не здасться, - пригрозив братам, і знехотя пішов на поступки: - На клуб дам і вистачить з вас.

- Ні, без машини не відмиєшся. Зате ми по-братськи допоможемо, - Сева витягнув зі спортивної сумки мені свої штани.

- Я тобі нову куртку пожертвую на день, - слідом і Гор простягнув мені заміну для брудних речей.

У нас майже один зріст, як мама називає, велетенський. Заміна підійде, і я беру, щоб не ходити як пугало до кінця дня.

- Вдома щось ляпнете... я вас ...

- Ми зрозуміли-зрозуміли.

- Приб'єш!

Так вони ж не відстали, поки ключі не отримали.

Бідний мій спорткар, тиждень без мене буде возити двох розбещених братів.

При вході в універ вже не побачив злодійку з подружкою. І набридливу Тоню здуло звідси. Поки торгувався з братами, почалася лекція і студентський двір спорожнів.

Із запізненням я добрався до своїх на п'ятий курс юридичного факультету. В одязі братів відчував себе безглуздо. Думки про тимчасову втрату тачки теж неприємно тиснули. Але ніщо не могло зрівнятися зі злістю на хитру заразу.

- Плат, ти сьогодні пуд перцю з'їв, чи що? - пристав до мене мій друг і однокурсник Зак, - Сидиш і пихкаєш без кінця. Знову з Тонею проблеми?

- Ось з нею точно немає проблем, скоріше у неї, якщо хоче мене повернути. Бувають екземпляри і гірше, мені один такий якраз попався. Я всього лише хотів пожартувати, а залишився в грязі, без тачки, ще й грошей винен.

Знати напевно, злодійка вона чи ні, я не міг. Минулий тиждень пропустив навчання і стільки новин з самого ранку. Пам'ятається, подруга назвала її Амелія.

З яким же викликом і навіть злістю дивилася на мене дівчисько своїми великими блакитними очима. У мене навіть не складалися в голові звинувачення Тоні при вигляді того янголятка. Дуже вже вона здавалася зовні миленькою.

І ось як? Як невисока тендітна дівчинка змогла завалити мене? Я ж боротьбою займався, на тренування ходив. Кидав на лопатки бугаїв побільше себе і в випускному класі виграв чемпіонат.

Виходить, не так вона і проста. Хто там чого вкрав, я з'ясую обов'язково. Якщо дівчина зі мною так розправилася, то здивуватися її провині взагалі не доведеться.

Зак мало що знав про останні новини в універі, він, як і я, мало в плітки вникає. Довелося у однокурсниць питати. А вони, як почали тріщати з усіх боків, я ледве змився потім під приводом, що мені терміново треба кави купити в автоматі.

Майже і не брехав, підбадьорливий напій не завадить.

В автоматі вибрав еспресо, постукуючи пальцями, стояв і чекав, поки в стакан наллється. З голови не виходила злодійка. Так і буду її називати, після калюжі на безневинну овечку вона зовсім не тягне. І якщо хитрунка попадеться мені, тоді дізнається, що я думаю про неї. Тільки нехай промайне на горизонті, я їй передам привіт з калюжі. Зараза така. Та щоб вона...

- Чхи-чхи.

Я прислухався.

Поруч зі мною нікого. Кавовий автомат чхати не вміє.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше